Славетні українці діаспори: Лео Мол – скульптор, митець, геній.

Леонід Молодожанин народився 15 січня 1915 р. на Хмельниччині, а свої роботи підписував скорочено – “Лео Мол”.

Його батько Григорій був гончарем, і Леонід із дитинства годинами працював за гончарним колом. Так він навчився ліпленню з глини й зацікавився світом мистецтва. Батько прагнув, аби син продовжив сімейну гончарну традицію і син цьому не дуже пручався. Разом з батьками ще в дитинстві Леонід переїхав у Сибір, згодом родина мешкала  на Північному Кавказі та в Ленінграді, де він закінчив Ленінградську академію мистецтв (1936-1941). Першим його творчим наставником був відомий радянський скульптор Матвій Манізер, що творив у стилі соцреалізму – єдино можливому в межах совєтської імперії. Сам Молодожанин, хоч і захоплювався античною греко-римською скульптурою, проте вважав, що скульптура має реалістично зображати дійсність. Досі біля консерваторії у Петербурзі перехожих зустрічають виготовлені ним погруддя П. Чайковського та О. Бородіна, встановлені в 1938 р. 

У 1941 р. Лео Мол їде до Відня, де навчається живопису, знайомиться із основними мистецькими тенденціями доби, вивчає німецьку мову й за рекомендацією наставника Вільгельма Фрасса переїздить до Берліна та вступає до Берлінської академії, де він також був асистентом скульптора Франца Клімша, а згодом – до Королівської академії красних наук у Гаазі в Нідерландах. В цей час, в 1943 р., молодий скульптор одружився і вже з дружиною Маргарет потрапив у табір для біженців, а звідти, як сотні українських митців та громадських діячів, помандрував за океан. Але ще в Європі в 1947 р. встиг провести першу персональну виставку своїх скульптур.

Гостинною та улюбленою домівкою для родини Молодожанинів став Вінніпег, куди вони переїхали 1948 р. Леонідові поталанило: він швидко знаходить роботу – створення фресок у церквах. Так, нині його фресками з’явилися у римо-католицькій церкві Святого Едварда. Успішно виконавши попереднє замовлення, він отримав нове, більш масштабнее – створити 16 вітражів для собору святих Володимира та Ольги. Прикметно, що Лео Мол обирає не біблійні сюжети, а такі, що висвітлюють історію України та її церковного життя, власне поширення християнства. Майстрові потрібно було обрати сюжети з історії України та представити їх в тисячах дрібних частинках віражного скла,і він з цим чудово впорався. Загалом митець створив 80 вітражів та близько 100 скульптурних портретів для храмів різних конфесій. Згодом Лео Мол повертається до скульптури, хоч водночас і пише полотна, більшість із яких “осіли” тепер у приватних колекціях.

Оскільки замовлень, аби вистачило на життя їм з дружиною, бракувало, у нагоді стали всі навички, що їх Лео Мол здобув замолоду. Він не лише пише полотна, створює фрески, але й повертається до гончарства. Зокрема, у Манітобі, домовившись із власником однієї крамнички, ліпить глиняні фігурки білочок та зайців на продаж. Маргарет влаштувалася вчителькою в місцеву школу. Словом, життя налагоджувалося.

Слава прийшла до Лео Мола після перемоги у всесвітньому конкурсі на розробку пам’ятника Шевченкові у Вашингтоні. Офіційно його відкрив 27 червня 1964 р. президент США Д.Ейзенхауер пед. 100-тисячним зібранням українців з різних країн. Скульптура, таким чином, перетворилася на символ єдності української діаспори в США. Нині бронзова фігура стоїть на площі Дюпон-Серкл в центрі міста неподалік від Білого Дому. Шевченко Лео Мола – це не Пророк у шапці й кожусі, а молода людина – творець нової української естетики та модерної української ідеї.

Поряд із Шевченком Лео Мол створив барельєф Прометея, що віддавна вважають символом сили знання та розуму, що здатні перемогти невігластво. Сам митець пояснював, що Прометей у путах, – це образ України, поневоленої Росією. Після реалізації успішного проекту у Вашингтоні, скульптор удруге переміг у конкурсі й встановив статуї Шевченка у Буенос-Айресі (1971), Прудентополісі (1989) та Петербурзі (2000), Ялті (2007), Оттаві та Івано-Франківську (обидва – в 2011). 

У 1992 р. у Вінніпезі в парку “Ассінібойн” відкрито “Сад скульптур Лео Мола”, де в спеціальному павільйоні та просто неба розміщено біля 300 його скульптур, серед яких пам’ятник Шевченка з Прометеєм, пам’ятник Кобзаря з композицією “Гайдамаки”, бронзова скульптура Мойсея, Анна Ярославна і т. ін. Того ж року на Світовому конгресі українців у Києві Леонід Кравчук нагородив Лео Мола – на той час академіка канадської Королівської академії мистецтв, почесного доктора трьох канадських університетів та кавалера Ордена Канади – почесною відзнакою Президента України. Згодом, в 2001 р.  митець був відзначений державною нагородою України – орденом “За заслуги”. Є частина доробку славетного скульптора і в Києві – у Національному музеї імені Тараса Шевченка. У 1997 та 2007 роках він особисто передав Музеєві деякі роботи, зокрема і модель американського пам’ятника Шевченкові.

Попри те, що у світі Лео Мол більш відомий як скульптор, він активно захоплювався живописом. Декілька його полотен тепер знаходяться в Ассінібойнському парку, ще частина – у Національному музеї Кабардино-Балкарської республіки, багато робіт є й у канадських галереях, приватних збірках в Канаді, США, Італії, Німеччині, Нідерландах, Великій Британії. Надаючи перевагу пейзажу, Леонід Молодожанин їздив на пленер, писав олією й пастеллю. Майже щодня Лео Мол знаходив час, аби писати. Дуже часто це були зображення оголених натур, по яких помітно, наскільки швидко художник умів працювати, схоплювати особливості людського тіла, відтворювати пропорції.

Митець відійшов у засвіти на 95-му році життя 4 липня 2009 року.

Лео Мол неодноразово зауважував, що мав на меті показати себе у своїй творчості, а не механічно відтворити довколишнє. Його, творчість, таким чином, обмежується не лише скульптурою, а сама постать Леоніда Молодожанина вже стала не лише сторінкою історії української діаспори, але й європейського мистецтва.

Ілля Левченко, студент IV курсу освітньої програми “Американістика та європейські студії”,Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Для підготовки публікації було використано праці:

Wolodymyr T. Zyla. The extraordinary success story of sculptor Leo Mol. The Ukrainian Weekly, October 13, 2002, No. 41, Vol. LXX.

Віктор Корніюк. Лео Мол – скульптор від Бога. Громадянське суспільство, 5, 2014.

Мария Лакман. Фантазии Лео Мола. Русское зарубежье. Золотая палитра. 2015. С. 20—33.

Вітражі катедри Володимира й Ольги. Вінніпег, Манітоба. 1977. 

Степовик Д. Скульптор Лео Мол: Життя і творчість. К., 1995