Міжнародний день жінок і дівчат у науці, що відзначається 11 лютого, є гарною нагодою згадати про українок з діаспори, які зробили значний внесок у розвиток науки і вкотре довели, що українки не лише гарні, добрі й хазяйновиті, але й розумні, наполегливі в навчанні і роботі, здатні на наукові відкриття та побудову блискучої кар’єри. Саме такою була канадська українка Сильвія Ольга Федорук – вчена-онколог, видатна дослідниця у галузі ядерної медицини. Спростувавши існуючі у ХХ столітті стереотипи про «жіночі» і «нежіночі» професії і посади, вона стала першою жінкою на посаді ректора Університету Саскачевану, першою жінкою на чолі Товариства ядерної медицини, першою жінкою, призначеною до Ради з контролю за атомною енергією Канади, і першою жінкою, яка обіймала посаду лейтенанта-губернатора Саскачевану.

Сильвія Ольга Федорук (5 травня 1927, Канора, Канада – 26 вересня 2012, Саскатун, Канада) народилася у родині українських іммігрантів Анни Романюк і Теодора Федорука. Велику роль у її становленні відіграв батько, який став її першим шкільним вчителем та наставником у широкому сенсі, прищепивши любов до знань і праці, прагнення до саморозвитку та самореалізації.

Ще здобуваючи освіту у Вілкервілському коледжі, Сильвія виявила себе як надзвичайно здібна та цілеспрямована особистість, її було визнано найкращою ученицею жіночої статі та нагороджено медаллю за успіхи в навчанні. Також завдяки своїй старанності та академічним успіхам вона отримала стипендію для навчання у Саскачеванському університеті, що було значною підтримкою для дівчини з незаможної української родини. У 1947 році разом з університетським дипломом бакалавра із фізики Сильвія отримала і Золоту медаль від губернатора провінції – особливу відзнаку за відмінне навчання та громадську і спортивну активність. Паралельно з навчанням дівчина чудово грала в баскетбол за університетську команду та працювала, щоб утримувати себе.

Відтак, почавши працювати у 1951 р. в онкологічній клініці Саскатуна, Сильвія зробила блискучу кар’єру у медицині та здійснила значний внесок у розвиток діагностики і лікування ракових захворювань. Вона взяла участь у розробці першого у світі апарату «Кобальт-60» («Кобальтова бомба»)  та одного з перших ядерних медичних сканерів, який тоді став піонером у лікуванні раку, а тепер широко використовується у медицині. Причому, була першою і єдиною жінкою у команді науковців – тоді такі серйозні дослідження вважалися «чоловічою територією». Пізніше Сильвія Федорук долучилася до розробки дозиметра для контролю радіації при лікуванні раку, а також однієї з перших машин для виявлення раку щитоподібної залози та печінки.

В цілому вона 35 років пропрацювала головним медичним фізиком у Саскатунській онкологічній клініці. Була членом низки наукових медичних товариств, консультантом з ядерної медицини у Міжнародному агентстві атомної енергії у Відні та першою жінкою – членкинею Товариства ядерної медицини, а в 1973 р. увійшла до Ради з контролю атомної енергії і стала професоркою своєї alma mater – Саскачеванського університету.

У 1986 році Сильвія Федорук стала ректоркою Саскачеванського університету (до 1991 року), ставши і на цій посаді першою жінкою. Загалом протягом 1986 року отримали визнання її досягнення у різних сферах: вона отримала орден заслуг Саскачевану, стала офіцером Ордену Канади та була обрана жінкою року за поданням Жіночої християнської асоціації Канади.

Крім того, її було включено до Зали слави керлінгу Канади. Так-так, до всіх своїх чеснот та напрямків самореалізації,Сильвія Федорук була активною спортсменкою, яка відзначилася у бейсболі, легкій атлетиці та керлінгу, а також була затятою рибалкою. З 1961 року Сильвія грала і перемогла разом зі своєю командою в першому Чемпіонаті Канади з керлінгу. А в 1971 – 1972 рр. вона очолювала жіночу асоціацію керлінгу Канади.

Свідченням авторитету Сильвії Федорук як науковиці, медикині та активної громадської діячки стало її призначення у 1988 році лейтенант-губернаторкою провінції Саскачеван, тобто представницею Її Величності Королеви Єлизавети ІІ у провінції. Чи варто зауважити, що і на цій посаді вона теж стала першою жінкою і першою представницею української діаспори? Попри те, що лейтенант-губернатор у Канаді – скоріше символічна посада з церемоніальними повноваженнями, однак повага до неї в суспільстві традиційно є великою. Як лейтенант-губернаторка Саскачевану у 1988 – 1994 рр. пані Федорук зачитувала тронну промову, відкривала законодавчі збори, формально призначала прем’єр-міністра та уряд провінції, візувала від імені Її Величності усі законопроекти перед вступом в дію, а також підписувала усі офіційні документи.

Визнанням досягнень та внеску у розвиток Канади Сильвії Ольги Федорук  стала низка найвищих нагород.  Зокрема, вона – кавалер Ордену Канади (1987) та ордену «За заслуги», найвищої нагороди провінції Саскачеван (1986). Також їй було присвоєно п’ять ступенів доктора в п’яти різних університетах Канади. А в 1986 році була заснована премія її імені в галузі медичної фізики «За найкращу наукову статтю». Ще за життя нашої героїні, у 2009 р. за заслуги в медицині та громадському житті країни, її було включено до Зали слави Канади. А раніше, у 1990-х роках, на її честь у Саскатуні було названо публічну школу та вулицю (Fedoruk Drive), яка перетворюється на одну з головних автомагістралей міста. У 2020 р. канадська авторка Мерлі Месі опублікувала книгу про видатну канадку українського походження «A Radiant Life The Honourable Sylvia Fedoruk Scientist, Sports Icon, and Stateswoman», в якій найповніше розкрито її біографію та наукові досягнення.

Безперечно, Сильвія Ольга Федорук – одна з канадських українок, якими нам можна і варто пишатися. Її життєвий шлях та цілеспрямованість, працелюбність та бажання бути корисною суспільству і людству надихатиме ще не одне покоління жінок і дівчат в науці. І в Канаді, і в Україні, і в усьому світі.

Ольга Сухобокова, кандидатка історичних наук, доцентка Київського національного університету імені Тараса Шевченка