Останнім часом у громадян України зротає інтерес до української діаспори, що пояснюється її активною підтримкою Батьківщини в умовах агресії РФ та ростом сучасної еміграції з України в пошуках гідного заробітку і самореалізації в інших країнах. Однак, переважно уявлення пересічного українця про діаспору обмежуються кількома поширеними стереотипами – що життя в діаспорі – «багате і сите», що українськість на чужині обмежується відвідуванням церкви та спільним проведенням свят, що діаспора – «багата» і неодмінно зобов’язана фінансово допомагати своїм співвітчизникам в Україні тощо. Також доволі часто можна почути образливі твердження, що діаспора – ті, хто «втекли» з України в пошуках «легкого хлібу», і що на відстані за тисячі кілометрів «легко любити Україну». Натомість українці рідко цікавляться історією української діаспори та її роллю у боротьбі за незалежність України у ХХ столітті, збереженні її зусиллями на чужині української національної культури, мистецьких й історичних творів, зрештою – історичної пам’яті, що стало в нагоді усьому українському народу після звільнення від радянської окупації.
Не знаючи цього неможливо усвідомити значення для України як держави і суспільства десятків мільйонів зарубіжних українців, розкиданих по всіх куточках світу. Особливо, зважаючи на досі не вироблену чітку і послідовну державну політику України щодо своєї діаспори. У цій ситуації великої ваги набуває дослідницька та популяризаторська робота окремих інституцій при українських університетах чи наукових інститутах, а також окремих дослідників, які не лише вивчають, а й розповідають широкій аудиторії про українців за кордоном та українську діаспору. Так, поряд з потужними центрами діаспорознавства у Львові (Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з громадськістю при Львівській політехніці), Острозі (Інститут досліджень української діаспори імені Л. Винара при Острозькій академії), Києві (ГО «Інститут досліджень діаспори», Науково-дослідний інститут українознавства), цей напрямок розвивається і зусиллями окремих подвижників.
Прикладом може слугувати робота з привернення уваги до історії та культури української діаспори кандидатки історичних наук, доцентки кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Київського національного університету імені Тараса Шевченка, директорки відділу діаспори Української асоціації американістики Ольги Сухобокової. 7 грудня 2018 року на платформі мережі Facebook дослідниця створила неприбутковий освітній проєкт «Diaspora.ua» (https://www.facebook.com/history.diaspora/), що має на меті популяризацію історії української діаспори та здобутків вихідців з українських земель різної етнічної приналежності за кордоном. Швидкий ріст та активність аудиторії сторінки (наразі вона має понад 95 тисяч підписників) засвідчили потребу у такому ресурсі, доступному широкому загалу, де у формі стислих змістовних дописів з ретельно підібраними ілюстраціями розкриваються різні аспекти історії та сучасного становища української діаспори в практично усіх країнах світу.
Тематика публікацій «Diaspora.ua» охоплює широке коло питань, пов’язаних із історією та сьогоденням української діаспори: причини та обставини еміграції, створення українських поселень та географія розселення, побут та кількісні показники, особливості консолідації та інтеграції в суспільства проживання, інституалізація та громадська діяльність діаспор, розвиток української культури, церкви, преси, освіти та науки за кордоном, взаємодія України з діаспорою. Значна увага приділяється видатним вченим, митцям, підприємцям, політикам, громадським та релігійним діячам, що мають українське походження. До днів народження чи річниць пам’яті видатних представників української діаспори, осіб з українським корінням або вихідців з України і українських земель «Diaspora.ua» подає біографічні дописи про них. Наприклад, про Карла Сагана, Лео Мола, Гайдемарі Стефанишин-Пайпер та Роберту Боднар, Вейна Грецкі та Террі Савчука, Якова Гніздовського, Ярославу Сурмач-Міллс, Джека Паланса, Сержа Лифаря, Мері Бек, Джеймса Мейса, Маркіяна Паславського, Володимира Джуса, Юрія Білака та багатьох інших. Зазвичай на сторінці щодня публікуються два-три біографічні нариси. Також подається інформація про різні українські установи та організації в діаспорі: «Музей Тараса Шевченка в Торонто», «Меморіал української імміграції у м.Курітіба (Бразилія)», «Український православний центр та Пам’ятник 1000-ліття Хрещення України в Канберрі (Австралія)», «Українська Господарська Академія у Подєбрадах», «Бібліотека імені Симона Петлюри в Парижі», «Український інститут у Лондоні», «Український інститут Америки», «Українські школи за кордоном» тощо.
Окремим тематичним блоком дописів «Diaspora.ua» є інформація про українські церкви (собори св.Софії у Римі, св.Юрія у Нью-Йорку, св.Володимира і Ольги у Вінніпезі, св. Апостолів Петра і Павла у Мельбурні тощо), українські пам’ятники, скульптури, меморіальні дошки за кордоном (насамперед, Тарасові Шевченку в різних країнах, Володимиру Великому у Вінніпезі, Лондоні, Римі, Гданську, погруддя І.Франка у Відні,Австрія, пам’ятник Героям Небесної Сотні у Блумінгдейлі, Чикаго, США та ін.), а також про «українські» вулиці (вул.України у м.Лурді, вул. Тараса Шевченка в Аммані, площа Лесі Українки у Мадриді тощо) та населені пункти (Лемберг, Мазепа, Одеса, Трембовля, Київ) чи окремі «українські» райони (Українське село в Чикаго). Низка дописів присвячена українським цвинтарям в різних містах та країнах світу.
Поряд з дописами на історичну тематику, авторка «Diaspora.ua» висвітлює актуальні події в житті українських громад у різних країнах світу та поточні тенденції політичного і культурного розвитку української діаспори, давати коротку інформацію про наукові дослідження та публікації українських та зарубіжних авторів, присвячені діаспорі.
Існують окремі постійні рубрики «Diaspora.ua»: «Друзі України», присвячена політикам та громадським і культурним діячам з інших держав, які підтримують Україну (Джеймс Безан, Рейнел Андрейчук, Джон Маккейн, Кріс Крюзер та ін.), та «Підтримка України», що висвітлює різноманітні заходи із допомоги батьківщині українською діаспорою та українськими емігрантами («Жовто-блакитний кораблик на ялинку», «Студентська акція протесту проти антиукраїнської політики СРСР», «Автомайдан в Чикаго 2014 р.», «Чорнобильська трагедія та українська діаспора США», «Кримськотатарський прапор в Оттаві» тощо).
Основна мова публікацій – українська, поряд з тим частина дописів має переклад англійською та іспанською мовами. Матеріали сторінки використовують різні громадські організації української діаспори США, Канади, Аргентини, Нової Зеландії та інших країн, низка українських та зарубіжних ЗМІ, зокрема Укрінформ, газета «День», «Радіо Свобода». В жовтні 2020 року «Diaspora.ua» стала інформаційним партнером Світового конгресу українців та транслювала наживо проведення організованого СКУ онлайн-марафону «Єднаємось Україною» 17 жовтня 2020 р.
Водночас «Diaspora.ua» стала важливим майданчиком для комунікації українців з різних країн від Німеччини до Австралії, від Канади до Нової Зеландії, які знайомляться завдяки обговоренню певних публікацій і надалі продовжують спілкування. Так, найбільше сторінку читають у таких країнах: Україна (понад 60 тисяч читачів), Італії, США, Польщі та Канаді (від 2,5 до 3,5 тис.), Німеччині, Великій Британії, Іспанії (понад тисяча читачів із кожної країни), Франції та Чехії (близько тисячі). Те, що найбільша частка підписників сторінки – мешканці України, засвідчує, що проекту та його авторці Ользі Сухобоковій вдалося досягнути бажаного результату – розповісти українцям в Україні про українців за кордоном. Можливо, цей підхід – об’єднання українців всього світу через пізнання історії розселення нас по світу та спільних зусиль зі збереження своєї мови, культури, державності – і має бути покладений в основу державної політики щодо налагодження зв’язків із українською діаспорою.
Олена Подобєд, докторка історичних наук, доцентка Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.
