Чарівники з Балтимора

Українські народні казки. У них відобразилися не лише світогляд і морально-етичні принципи, а й історія нашого народу.

З найпопулярнішим фольклорним жанром – казкою діти знайомляться у перші роки життя. За допомогою казкових героїв дитина пізнає світ, а разом з тим дізнається про побут та духовну культуру українського народу. Казки допомагають дитині збагатити словниковий запас і відчути, якою багатою і милозвучною є українська мова. Почуті в дитинстві казки, в яких гармонійно поєдналися реальне і вигадане, запам’ятовуються на все життя.

У світі панування інформаційних технологій казка не поступається своїми позиціями. І сьогодні малюки, як і їхні прапрабабці й прадідусі сто років тому, із захопленням слухають оповіді про чарівних персонажів, вболіваючи за перемогу добра над злом.

Особливо актуальним є знайомство з національним фольклором маленькими українцями, які мешкають далеко поза межами батьківщини. Перебуваючи в інокультурному та іншомовному середовищі важливо зберегти своє національне «я». Тому знайомство дошкільнят і дітей молодшого шкільного віку з фольклором становить важливий складник виховання українців в діаспорі.

Завдяки подружжю Люби та Андрія Чорнодольських (Luba, Andrij W. Chornodolsky) з Балтимора (штат Меріленд, США) українські казки можна не лише прочитати, а й побачити.

Подружжя Чорнодольських можна назвати справжніми чарівниками, оскільки вони власноруч створюють казковий світ. Свій «казковий» шлях медсестра і мама чотирьох діток Люба Чорнодольська розпочала багато років тому. Вона читала українські казки в школах США, де навчалися її діти, оскільки хотіла ознайомити американських дітей і вчителів з фольклором українського народу. Також розповідала казки сусідським дітям. На той час з реквізиту казкарка мала лише величезну рукавицю і фігурки головних персонажів казки «Рукавичка». Українські казки не залишили нікого байдужими і це мотивувало рухатися далі.

У Люби Чорнодольської виникла ідея створювати за мотивами українських народних казок невеликі настільні діорами. Нагадаємо, що діорама – це стрічкоподібна, зігнута півколом картина з переднім наочним планом, на якому можуть розташовуватися як реальні, так і бутафорські предмети. Більшість діорам, які нині експонуються в музеях, присвячена історичним битвам.

Ініціативу зі створення «казкових» діорам радо підтримав чоловік пані Люби Андрій Чорнодольський, професор права місцевого університету. Перші діорами через безгрошів’я створювали з підручних матеріалів.

Новий імпульс до творчості Люба Чорнодольська отримала під час відрядження на батьківщину: вона брала участь у дослідженнях про вплив аварії на Чорнобильській АЕС на патологію у дітей. Разом з тим в Україні діячка змогла познайомитися з чималою кількістю книжок українських казок. Особливий захват в неї викликали роботи художників-ілюстраторів, яким вдалося відобразити у героях казок український колорит, передовсім в одязі. Повернувшись до США, Люба Чорнодольська вирішила створювати невеликі діорами за мотивами казок на якісно новому рівні. Творча команда складається з трьох осіб. Пані Люба розробляє ідею, сюжет та предметний план діорам. Втілює задуми казкарки у життя її чоловік Андрій Чорнодольський. До творчого процесу вдалося залучити майстриню Лідію Дихдалу (Lydia Dychdala) з Філадельфії. Вона розробляє і шиє українські строї для героїв діорам. У руках талановитої майстрині шматок полотна чи старої вишиванки перетворюються на витвір мистецтва.

Результатом творчої співпраці стало створення діорам до понад десятка казок, зокрема «Ріпка», «Коза-Дереза», «Казка про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку», «Казка про двох цапків». Слід наголосити, що частина фігур казкових персонажів рухомі, що викликає особливий захват у малечі.

На окрему увагу заслуговує група діорам, присвячена українським святам і традиціям. Вони дають можливість познайомити нащадків емігрантів з України та іноземців з традиціями святкування таких шанованих українцями релігійних свят, як Різдво Христове та Великдень. Молоді буде цікаво дізнатися й про магічні дії, які потрібно зробити у день Івана Купала: очищення водою і вогнем, ворожіння за допомогою вінка з квітів і трав. Особливий інтерес у відвідувачів викликає діорама, присвячена гуцульському весіллю.

На виставці «Українські дитячі казки та народні традиції», що експонувалася у 2022 році в Українському національному музеї в Чикаго Чорнодольські представили нову діораму, присвячену Запорозькій Січі. На ній довбиш ударами в литаври скликає на раду козаків, які підходять до кошового отамана. Мужні й сміливі козаки зі зброєю в руках готові захищати свою рідну землю від загарбників.

Подружжя Чорнодольських радо презентує результати своєї роботи широкому загалу і передовсім маленьким відвідувачам. Вони бажані учасники виставок в українських музеях Америки, на днях відкритих дверей у Посольстві України в США, а також пані Люба з радістю розповідає казки учням українських недільних шкіл.

Знайомство із казкою в такому оригінальному форматі перетворюється на захоплюючу подорож у світ, де добро завжди перемагає зло, сприяє ознайомленню дітей з українською традиційною культурою, а також спонукає їх до читання українських книжок.

За допомогою сучасних технологій і ми можемо почути і побачити українські народні казки у виконанні казкарки Люби Чорнодольської. Так, на ютуб-каналі її чоловіка Андрія Чорнодольського оприлюднено казку «Ріпка» (в обробці Івана Франка): https://www.youtube.com/watch?v=zi3rEw5mv0o та байку Леоніда Глібова «Коник Стрибунець»: https://www.youtube.com/watch?v=Fswl2oHYMJM&t=43s

Подружжя Чорнодольських долучилося до створення великої настінної етнографічної карти України. На ній представлено зразки писанок, орнаментів вишивок, а також ляльки в національних строях різних етнографічних регіонів України. Карта викликала непідробний інтерес в дорослих українців Америки, які з великим зацікавленням відшуковували той регіон, звідки родом були їхні батьки і діди.

Казкарка Люба Чорнодольська в США певною мірою продовжила українські традиції, започатковані в попередні періоди народними оповідачами в Україні. Подружжя Чорнодольських усвідомлює свою громадянську відповідальність за виховання підростаючого покоління українців на американській землі. Оповідаючи казки та демонструючи діорами за мотивами українських казок, вони створюють не лише привабливий імідж фольклорного твору, а й української культури загалом, надихають дітей до читання українськомовних книжок й спілкування українською. Подвижницька робота казкарів з Балтимора є прикладом, гідним для наслідування.

Олена Подобєд, м. Київ, Україна