У ці березневі дні 90-річний ювілей міг би відзначати один з найвидатніших представників української діаспори в Північній Америці Рамон (Рей) Гнатишин (16 березня 1934, м. Саскатун, Канада – 18 грудня 2002, Оттава, Канада) –  канадський юрист, сенатор, міністр та 24-й генерал-губернатор Канади (1990 – 1995). Перший українець за кордоном, який обіймав таку високу посаду.

Політична кар’єра Рамона Гнатишина є найкращим прикладом вдалого поєднання родинного виховання, особистих та професійних якостей, наполегливої праці та прихильності Фортуни. А також демонструє результат інтенсивної інтеграції української діаспори у політичну сферу Канади.

Рей, як називали його близькі, був сином одного з перших канадських сенаторів українського походження Джона (Івана) Гнатишина (20 січня 1907 – 2 травня 1967), уродженця м. Вашківці на Буковині. Він потрапив до Канади ще немовлям разом з батьками Михайлом та Анною, й завдяки їхній праці здобув вищу освіту, закінчив юридичний факультет Саскачеванського університету і розпочав свою адвокатську практику у м.Саскатун у 1932 р., за два роки до народження Рея. З 1935 року Іван Гнатишин поряд з правничою діяльністю долучився і до політики, балотувався на виборах до Палати громад Канади та Законодавчої асамблеї Саскачевану (безуспішно), й зрештою в 1957 році отримав статус королівського адвоката, а 1959 р. за поданням Джона Діфенбейкера став сенатором – другим серед українців Канади.

Рею, який змалку спостерігав за цілеспрямованою роботою батька, й усвідомив, що успіху можна досягти лише важкою щоденною працею та своїм розумом, судилося не лише повторити його шлях до юриспруденції та найвищого законодавчого органу Канади, а й посісти формально найвищу посаду в Канаді.

Після закінчення у 1956 р. Саскачеванського університету (бакалавр мистецтв та бакалавр права) і військової служби у Королівських повітряних військах, протягом 27 років Рамон Гнатишин був адвокатом, головою Товариства адвокатів провінції Сакачеван (цікаво, що його батько очолював таке товариство на рівні м. Саскатун). У 1966–1974 роках він також викладав у Саскачеванському університеті.

Політичну кар’єру Рамон розпочав у Прогресивно-консервативній партії Канади – так само, як і батько. В 1974 році його було вперше обрано до Палати громад Канади, членом якої він був впродовж 14 років. З червня 1979 р. і до кінця життя входив до Таємної королівської ради Канади. А також обіймав низку урядових посад, зокрема очолював Міністерство енергетики, шахт і ресурсів та Міністерство науки і технологій (4 червня 1979 – 2 березня 1980), був міністром юстиції та генеральним прокурором Канади  (30 червня 1986 – 7 грудня 1988).

Найбільше визнання колег Рей Гнатишин здобув як лідер консервативної більшості парламенту. Його колеги із захопленням відзначали, що ніхто не міг так вправно, як Рей Гнатишин, долати в дискусіях опозицію, і в той же час – співпрацювати із кожним, знаходячи точки дотику і компроміси. І все це з повагою до опонентів і підлеглих, щирою посмішкою та самоіронією. Власне, саме його почуття гумору найперше згадують всі, хто працював чи був знайомим із ним. Симпатизуючи йому, журналісти доброзичливо називали його «стендап-коміком» за легкий невимушений стиль спілкування, незалежно від формату і місця події (навіть до парламенту він чи не єдиний приходив не в дорогому костюмі, а в демократичній замшевій куртці), а репортер Ден Тернер якось написав: «Помістіть Рея в кімнату, і незабаром він буде оточений людьми, що сміються». Це якнайточніше характеризує Рея Гнатишина і ту атмосферу, яку він завжди створював навколо себе, здобуваючи прихильність. При цьому він був надзвичайно працездатним, уважним до деталей, приходив до свого офісу першим та йшов додому пізньої ночі, хоча вдома його чекали двоє синів.

Зважаючи на колосальний досвід Рамона Гнатишина у політиці, юриспруденції та державному управлінні, великий авторитет у політикумі і суспільстві, за поданням прем’єр-міністра Канади Брайяна Малруні 14 грудня 1989 р. він був призначений 24-м генерал-губернатором Канади. Так, вступивши на посаду 29 січня 1990 року, яку обіймав до 8 лютого 1995 р., українець став формально другою особою у Канаді після її Величності Королеви Єлизавети ІІ. Представляючи нового генерал-губернатора, Б. Малруні назвав його «щасливим, переможним бійцем», підкреслюючи успіх, здібності та популярність, а також акцентував увагу на його українському походженні – на той час українська діаспора Канади була доволі помітною і впливовою у суспільно-політичному житті, тож канадські політики намагалися заручитися її підтримкою, а приналежність до неї вважалася солідним бонусом.

Зауважимо, що посадагенерал-губернатора є найстарішою неперервною державною посадою в Канаді, яка бере початок від колоніальних часів, з XVII ст., коли на канадських теренах постала Нова Франція, а згодом – Британська Північна Америка.Генерал-губернатор Канади виступає офіційним представником глави Канадської монархії (формально Канада є конституційною монархією на чолі з монархом Британської Співдружності, який має титул короля Канади та інших країн, що входять до співдружності) у ранзі віцекороля та суверена і виконує конституційні та церемоніальні обов’язки від імені Його або Її Величності. Кандидатів на цю посаду призначає монарх за поданням чинного прем’єр-міністра Канади. Оскільки утвердилася традиція, що генерал-губернатор Канади є не лише представником верховного суверена, але й багатокультурного канадського суспільства, генерал-губернаторами почергово стають представники різних народів, які спільно творили і розбудовували канадську націю. Так, наприклад, зараз посаду генерал-губернатора обіймає Мері Саймон – представниця і очільниця інуїтів, одного з корінних народів Канади. Під цим кутом зору акцент на українському походженні Його Високоповажності Високоповажного Рамона Гнатишина, генерал-губернатор та головнокомандувача в Канаді (формальний титул Р.Гнатишина в 1990 – 1995 рр.) набуває ще більшої політичної та символічної ваги як визнання внеску української громади у розвиток культури, суспільства та господарства Країни кленового листка.

Водночас і Рей Гнатишин відіграв позитивну роль у підвищенні суспільного авторитету інституту генерал-губернаторів Канади. Вважається, що саме він позбавив цю посаду позірного формалізму та зробив популярною серед громадян. Насамперед до цього спричинилася легка вдача Рея – він був надзвичайно відкритою, товариською людиною, любив жартувати та спілкуватися із людьми, а також був переконаним, що «генерал-губернатор належить народу Канади». Поряд з виконанням своїх обов’язків генерал-губернатора, одним з пріоритетних напрямів своєї діяльності він проголосив політику багатокультурності, яку розглядав як важливий чинник забезпечення рівності та єдності в країні. Одним з практичних кроків до цього був його досить демократичний хід: він першим з генерал-губернаторів Канади відкрив свою офіційну резиденцію «Рідо–Холл» в Оттаві для відвідувачів – громадян та туристів (щоденно). А парк навколо було засаджено трояндами та бузком, конваліями і фіалками. Так почалася історія Саду спадщини Канади – відкритої для публіки інсталяції, що слугує одночасно садом і виставкою, яка вшановує розвиток канадської нації й демократії, внесок перших націй Канади та всіх іммігрантів, які побудували країну.

Також Р.Гнатишин впровадив традицію саджати дерево разом з почесними гостями та встановлювати іменну табличку, й сам з  дружиною посадив два дерева від своєї родини та власноруч встановив поряд лавку. Водночас він заохочував проведення в своїй резиденції публічних культурно-мистецьких заходів та виставок (в тому числі – фермерських). У 1991 р. Рей Гнатишин започаткував літні концерти генерал-губернатора, що стали популярним щорічним музичним фестивалем. Наступного року організував на території «Рідо-Холл» рок-концерт та відкрив для школярів і відвідувачів історичну ковзанку.

На якій би посаді Рей Гнатишин не реалізовував себе, його найбільшою підтримкою була сім’я, передусім – дружина Карен Герда Гнатишин (14 серпня 1935 – 25 липня 2023). Вони були чудовою парою, друзями та партерами водночас. З 1960 року, коли вони побралися, Герда долучилася до виконання його місії, допомагала гідно представляти Канаду та приймати іноземних гостей у резиденції генерал-губернатора. Вона так само щиро переймалася, аби зробити її максимально відкритою. У співпраці з «Canadian Heritage Garden Foundation» збирала кошти для завершення будівництва Саду спадщини Канади та написала книгу про історію та персонал «Рідо-Холла» – «Рідо Хол –  жива спадщина Канади». Також після смерті чоловіка Герда стала рушійною силою для завершення розпочатого ним проекту – Фонду Гнатишина, який займається популяризацією та фінансуванням митців-початківців. На посаді генерал-губернатора Рей Гнатишин заснував кілька премій: Премію генерал-губернатора Канади у галузі мистецтв «Performing Arts Awards», Премію Рамона Джона Гнатишина за волонтерство у сфері мистецтва, Премію генерал-губернатора «Політ свободи».

Рамон Гнатишин завжди пам’ятав про своє українське коріння, достойно представляв всю українську діаспору Канади, тож символічно, що саме за його каденції на посаді генерал-губернатора Україна відновила незалежність, Канада першою із західних країн визнала її 2 грудня 1991 р. 27 січня 1992 року між двома державами було встановлено дипломатичні відносини, що в березні 1994 року офіційно перейшли у статус особливого партнерства.

Безумовно, це було результатом наполегливої активної роботи всієї української громади Канади протягом попередніх кількох десятиліть, та прикметно, що саме Р.Гнатишин разом з прем’єр-міністром Браяном Малруні першим зустрічав Леоніда Кравчука – тоді ще в статусі голови Верховної Ради – в Оттаві 22 вересня 1991 р. Це був перший в історії незалежної України офіційний закордонний візит керівника держави до західної півкулі. Приємним підбадьорюючим сюрпризом для української делегації стало те, що генерал-губернатор Канади володіє українською. Загалом за свою каденцію Рей Гнатишин прийняв 26 голів держав, у тому числі у листопаді 1994 року – другого Президента України Леоніда Кучму.

Щойно з’явилася можливість, в жовтні 1992 р. Рей Гнатишин відвідав Україну з офіційним візитом. Зокрема побував на малій батьківщині своїх батьків у м.Вашківці на Буковині, взяв участь у відкритті Музею буковинської  діаспори у Чернівцях та був вшанований присвоєнням звання Почесного доктора Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича – за активну громадсько-політичну діяльність на благо миру та налагодження співробітництва між Канадою та Україною. Згодом, в 2005 році в Чернівецькому університеті буде відкрито Центр канадських студій імені Рамона Гнатишина. За спогадами учасників урочистостей, розчулений теплим прийомом, канадський генерал-губернатор відзначив, що почувається на землі своїх батьків та дідів як удома: «Я ніби завжди жив тут з вами, дорогі моєму серцю буковинці».

Прикметно, що батько Рамона Гнатишина Джон Гнатишин як канадський сенатор в 1976 р. відвідав Київ, однак його бажання принагідно побувати у рідних Вашківцях не вдалося реалізувати через заборону КДБ.

Можна лише уявити скільки Україна і дідівщина Рея Гнатишина могли б отримати від нього підтримки, цінних порад, яким він був готовий ділитися з українцями і українською владою. Було багато планів та ідей щодо обміну управлінським та політичним досвідом, допомоги історичній батьківщині, які, на жаль, довелося реалізовувати вже без участі Рея Гнатишина.

За кілька років після відставки з посади генерал-губернатора Канади, внаслідок важкої хвороби 18 грудня 2022 року його життя обірвалося. На той момент він працював в оттавській юридичній компанії «Gowling Lafleur Henderson» та був щойно призначений канцлером Карлтонського університету (Оттава).

Під час прощання із українським генерал-губернатором Канади і панахиди в Українській православній церкві Канади за участі тодішнього прем’єр-міністра Канади Жана Кретьєна, парламентарів, урядовців, дипломатів, посла України та української громади (загалом понад 500 людей), архієпископ Юрій підкреслив, що Рей Гнатишин вважав свою поїздку до України в 1992 році одним з найбільш зворушливих моментів у житті, адже завжди мріяв про незалежну Україну. В цей час біля труни Рея стояв вінок з написом на жовто-синій стрічці «Рамону Гнатишину від українського народу».

Серед багатьох почесних відзнак, які Рей Гнатишин отримав за життя, є кілька орденів Канади і Великої Британії, а також нагорода Світового конгресу українців – медаль Св.Володимира на знак визнання «видатного внеску у справу справедливості та громадянських свобод» (1988). Ще за життя, в 1992 р. на березі р.Південний Саскачеван у м. Саскатун (Саскачеван) йому було встановлено пам’ятник (автор – Білл Епп). Там же є вулиця Гнатишина (Hnatyshyn Avenue). На малій батьківщині батька Рея Івана Гнатишина, у Вашківцях, на його честь теж названо вулицю та провулок. У березні 2004 р. Канада вшанувала пам’ять 24-го генерал-губернатора випуском поштової марки та конверту із його зображенням. Та головне, що пам’ять про нього – улюбленого генерал-губернатора Канади, «людини з народу» – досі живе в серцях багатьох канадців та спадщині, яку він лишив по собі.

Ольга Сухобокова, кандидатка історичних наук, доцентка кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн КНУ імені Тараса Шевченка