Південно-Африканська Республіка – не є територією постійної української міграції. Її економічне зростання прискорилося в останні роки, але бідність, нерівність і злочинність – одні з найвищих у світі. Проте це країна з величезними запасами природних ресурсів; з розвиненою фінансовою, правовою, енергетичною, транспортною та комунікаційною сферами. Тому українська присутність позначилася і в цій екзотичній країні: значну кількість українців, які проживають у ПАР, становлять представники наукового, інженерно-технічного складу та працівники сфери обслуговування. Основними центрами проживання українців там є Кейптаун, Преторія та Йоганнесбург.

Дані дослідження “Українці Південно-Африканської Республіки: суспільство, ідентичність, майбутнє”. Львів: МІОК, УАПАР, 2020.

Юрій Будяк

Кількісно українська громада в ПАР не є чисельною: за офіційними даними МЗС України – близько 1000 осіб станом на 2021 р., однак за підрахунками дослідників та самої української громади – понад 4-6 тисяч осіб станом на 2019 р. Проте перші відомості про українців в ПАР зʼявляються ще в ХІХ столітті. Одним із перших українців, доля якого пов’язана з ПАР, був Юрій Якович Будяк: як доброволець в англо-бурській війні 1899–1902 рр. він потрапив до ПАР. Скільки українців брали участь в англо-бурській війні та чи залишились вони проживати в ПАР на сьогодні достеменно не відомо.

Початком стабільної, хоча тоді й малочисельної, міграції з України до Південної Африки вважається виїзд українських євреїв 1881–1896 та 1896–1917 років. Водночас знаємо і приклади еміграції до ПАР етнічних українців. Так, відомими вихідцями з України цього періоду є Ксенія Бельмас – оперна співачка родом з Чернігова, яка заснувала власну школу співу у південноафриканському Дурбані, пізнішого часу – науковець-ентомолог з Києва Борис Балінський та граф Іван Леон Шептицький, представниця відомого роду Кочубеїв Ольга Кочубей. Політичних емігрантів Південна Африка приваблювала тим, що не підтримувала офіційних дипломатичних відносин з Радянським Союзом, що було важливим для незгодних з політикою СРСР.

У 1990-х роках еміграція українців до ПАР суттєво збільшилася, що, власне, і дає підстави говорити про початок формування там української громади. Так після встановлення 16 березня 1992 року між Україною та ПАР дипломатичних відносин українці починають гуртуватися навколо дипломатичного представництва батьківщини, заявляти про себе у Преторії на міждержавних заходах. А в 2010-х роках було створено Координаційну раду українців з метою залучати українців в ПАР до заходів Посольства України та інформувати про інші важливі події. Втім, чисельність українців у ПАР залишалася невеликою.

Початок 2000-х років став доволі повільним стартом розвитку української громади в ПАР. Українське молоде покоління, яке там народилося, поступово «розчинялося» в місцевому середовищі та все більше асоціювало себе з південноафриканцями європейського походження, воліючи не акцентувати увагу на своєму національному корінні. Тому створення громадського українського осередку було необхідним для збреження українскої культури та традицій.

Український музей у Ріверсдейлі

У 2004 році міські голови південноафриканського міста  Ріверсдейла та українського Вознесенська заснували програму обміну між Україною та ПАР. За час її снування понад 200 південноафриканців відвідали Україну і навпаки. А вже 2010 року спільними зусиллями українців та південноафриканців відкрили перший Український музей у Ріверсдейлі на чолі з українкою із Вознесенська Людмилою Момотенко. Тут представлено українську вишивку, інформацію про історію України, а також унікальний мурал з кримським Ластівничиним гніздом.

Новий етап формування української діаспори розпочався під впливом подій в Україні кінця 2013 – початку 2014 років, тобто Євромайдану та Революції Гідності і початку російської збройної агресії проти України. Це спричинило виокремлення української громади з когорти вихідців із пострадянського простору, як і в інших країнах Азії та Африки, де до того українці підтримувати досить тісні зв’язки з представниками інших колишніх республік СРСР.

9 лютого 2014 року було створено першу сторінку українців в ПАР на Facebook «Українці в Кейптауні». 8 березня 2014 року відбувся перший український політичний захід у ПАР, коли 17 осіб вийшли з протестом біля Консульства РФ в Кейптауні. До того ж українці Південної Африки активно долучалися до підтримки військовиків в Україні: закупівлі шоломів, тепловізорів та збору коштів на інші потреби армії. Українські зустрічі нагадували скоріш зібрання друзів, проте саме вони стали початком формування української діаспори в Південно-Африканській Республіці.

Дзвінка Качур, очільниця української громади ПАР

У липні 2015 року було офіційно зареєстровано першу українську неприбуткову організацію «Українська діаспора в Південній Африці» на чолі з трьома директорами: Наталею Закряченко (Преторія), Катериною Рябчій (Йоганнесбург) та Дзвінкою Качур (Кейптаун).

У 2015–2016 роках українська діаспора Південної Африки (УДПА) брала участь у зібраннях «Global Ukrainians» та передавала гуманітарну допомогу на лінію фронту. Був створений гурток «Гепарди», який активно проводить виховну діяльність та організовує мандрівки для української молоді. Також 12 березня 2016 року у Кейптауні зусиллями батьків розпочала діяльність перша Українська недільна школа під керівництвом Ірини Кривош, де заняття відбувалися раз на два тижні вдома у викладача або батьків.

Українська школа у Преторії, ПАР

А на початку 2020 року почала роботу друга українська школа у ПАР – у Преторії. Вона була зареєстрована як молодіжний круб Української асоціаціі в ПАР. Там діти віком від 3 до 14 років вивчають мову, танці, спів та народне мистецтво.

Також за ініціативи української діаспори були організовані уроки української мови під назвою «Родослів» для всіх бажаючих від 15 років. Заняття проводяться онлайн, тому учні з різних куточків Південно-Африканської Республіки або навіть світу можуть доєднатися до вивчення солов’їної.

Український фестиваль у ПАР, 2018 р.

Важливим досягненням культурницької діяльності української діаспори стали Українські дні, які тривали від 28 лютого до 6 травня 2017 року. Так у ПАР відбулися покази п’ятьох українських фільмів у кінотеатрі «Labia» у Кейптауні, виставки українських книг у чотирьох бібліотеках Західного Кейпу, лекції про Україну й українську літературу та Перший український фестиваль 11 березня 2017 року. Ці події дали не лише можливість обʼєднатися та насолодитися власною культурою для українців, але й відкрили її для інших мешканців Кейптауна і ПАР, а отже – і світу.

6 травня 2017 року було створено громадське об’єднання «Українська асоціація в ПАР» (УАПАР), яка з моменту заснування стала домівкою для українців у ПАР і центром української громади в цій країні. Вона не лише об’єднує українців, але й налагоджує міжнародні контакти. Зокрема, у 2018 стала асоційованим членом СКУ та активно обмінюється досвідом із українськими громадами Східної, Південної та Південно-Східної Азії, Океанії й Африки. Очільниця УАПАР – Дзвінка Качур, випускниця Оксфордського університету, докторка філософії з екології, наукова співробітниця Університету Стелленбош у Кейптауні.

Запрошення українців ПАР на мітинг на підтримку України

УАПАР досьогодні продовжує підтримувати ЗСУ, організовуючи протести, заходи для збору коштів та благодійні концерти. Зокрема, протягом 2023 року було проведено безліч протестів та благодійних ярмарків з українськими сувенірами в Кейптауні, Йоганнесбурзі, Брайанстоні, Ньюлендсі та Преторії. До того ж УАПАР ініціювала організацію двох міжнародних конференцій з питань гуманітарної кризи та стратегій підтримки миру в контексті російсько-української війни, залучивши українських та південноафриканських науковців та студентів. Завдяки співпраці з благодійною організацією африканського походження Gift of the Givers Foundation зібрані кошти йдуть на закупівлю продуктів харчування, засобів гігієни, одягу, медичних товарів та інших необхідних речей для мирного населення України та тварин на основі заявок від партнерів-волонтерів з України.

Через заходи УАПАР південноафриканці мають можливість вивчати українську мову, навчатися петриківському розпису, дізнаватися про Україну з книжок в українській бібліотеці Кейптауна, малювати писанки та дивитися програми на місцевому телебаченні.

«Українська книжкова поличка» у Центральній бібліотеці Кейптауна, відкрита у 2023 р.

Отже, українська діаспора в ПАР є досить молодою та порівняно невеликою, проте вона досить згуртована й активно займається популяризацією української культури та захистом національних інтересів. Її діяльність стала важлививм внеском в життя українців Південно-Африканської Республіки та дала можливість їм знову відчути себе вдома, в оточені співввітчизників та рідної культури.

Валентина Нагорна, студентка освітньої програми «Сходознавство» КНУ імені Тараса Шевченка