Українець Семюел Яскілка – американський чотирьохзірковий генерал

В умовах повномасштабної війни із рф українці усвідомили усю важливість власних Збройних сил, які є єдиним гарантом територіальної цілісності та суверенітету України та розвінчали поширюваний ворогом міф буцімто ми не вміємо воювати. Повага до ЗСУ і захоплення ними пояснює стрімке зростання інтересу у суспільстві до історій талановитих і сміливих українців, які зробили блискучу військову кар’єру не тільки в нашій державі, а й за кордоном, а їхні вміння та звитяга цінуються і беруться за приклад. Яскравою ілюстрацією може слугувати історія про американського генерала українського походження Семюела Яскілку (1919–2012), яка вразить усіх небайдужих та тих, хто бодай трошки цікавиться військовою історією.

Семюел Яскілка народився 15 грудня 1919 року у місті Енсонія, штат Коннектикут, США, у родині американців українського походження. Одразу зауважимо, що Семюел завжди пишався своїм корінням, брав участь у житті української діаспори, підтримував контакти з іншими американськими військовиками українського походження, та за будь-якої нагоди пояснював американцям відмінність між українцями та росіянами.

Початок військової кар’єри нашого героя припав на роки Другої світової війни. Після закінчення Коннектикутського університету, здобувши ступінь бакалавра в сфері управління підприємницькою діяльністю, у вересні 1942 року, Семюел Яскілка почав службу у морській піхоті США, де отримав звання другого лейтенанта (фактично, аналог молодшого лейтенанта). Служба молодого офіцера проходила на авіаносці «Прінстон», який перебував в Тихому океані, виконуючи бойові завдання у війні з Японією, яка на той час була гегемоном Азії та головним супротивником США в Тихоокеанському регіоні.

Цей період був доволі складним для Сполучених Штатів, оскільки їм довелося проводити військові операції із захоплення островів, які контролювали японці. Це супроводжувалося жорсткими боями та чисельними втратами. Морські десантні операції є чи не найбільш складними серед інших видів бойових дій, потребують якісної підготовки фахівців та їх сміливості. Протягом 1943 – 1944 рр. Семюел Яскілка був залучений до десантних операцій американських військ на острови Гілберта, Маршаллові та Маріанські острови. Бойове хрещення Семюела відбулося в листопаді 1943 року у битві за Тараву, у якій морська піхота США мала завдання заволодіти островом, укріплений японцями. Хоч американцям і вдалося перемогти у цій битві, однак вона коштували їм тисяч загиблих.

У 1944 році авіаносець «Прінстон», на якому служив С. Яскілка, взяв участь у масштабній морській битві поблизу Філіппін. Корабель зазнав значних пошкоджень, і, попри старання екіпажу, врятувати його не вдалося. З трьох тисяч осіб екіпажу загинуло та було поранено близько 500 військовиків. Нашому герою вдалося вижити, але на цьому його бойовий шлях в Другій світовій війні добіг кінця: решту війни він служив інструктором, здобув звання капітана. Згодом, після проходження курсів із підвищення кваліфікації у 1948 р. його призначили командиром загону морської піхоти США, що базувався у Марокко.

З вересня 1949 року Семюел Яскілка продовжив службу у 1-й дивізії морської піхоти армії США, якій незабаром доведеться знову воювати. У новій війні, що спалахнула на Корейському півострові, взяли участь близько 45 тисяч американського війська на чолі з відомий військовим діячем, командувачем збройних сил США під час війни в Кореї Дугласом Макартуром. Семюел Яскілка був залучений до Інчхонсьої морської операції, він особисто командував батальйоном, що висаджувався. Ця операція стала дуже успішною: зазнавши мінімальних втрат, морські піхотинці створили плацдарм для подальшого просування в Кореї. Внаслідок подальших боїв на півострові Семюела Яскілка було нагороджено двома Срібними Зірками та однією Бронзовою. Такі нагороди присуджуються за особливу відвагу та сміливість на полі бою. Також вже на початку 1951 року Яскілка отримав звання майора.

Довелося йому взяти участь і у війні у В’єтнамі, де він був помічником командира 1-ї дивізії морської піхоти армії США, з лютого 1969 по серпень 1970 рр. За зразкову службу Семюела Яскілка була нагороджено медаллю «За видатні заслуги» Військово-морських сил США. Це була остання війна американського офіцера, проте його кар’єрне зростання і надалі продовжувалося. Так ще у 1955 р. Яскілка отримав звання підполковника, у 1964 р. – полковника, а у 1968 р. – бригадного генерала. Він керував Другою дивізією морської піхоти армії США у 1975 – 1978 рр., причому в 1970-х роках їх було тільки три.

Також Семюелю Яскілці довелося служити на різних штабних посадах, які підкреслили здобутий ним авторитет і таланти та знання військовослужбовця. Для прикладу, у 1966 – 1969 рр. він служив у Штабі Корпусу Морської піхоти Сполучених Штатів. Одним із його великих досягнень була служба в Об’єднаному комітеті начальників штабів Збройних сил США, що можна прирівняти до українського Генерального Штабу. Вершиною ж кар’єри С.Яскілки стало отримання звання генерала із чотирма зірками у березні 1976 р., що є найвищим визнанням для військовика у Сполучених Штатах у мирний час.

Невдовзі, у 1978 році, американський чотирьохзірковий генерал українського походження вийшов на заслужену пенсію, присвятивши службі у морській піхоті США цілих 36 років, і взявши участь у трьох війнах. У віці 92 років Семюел Яскілка помер, що стало сумною новиною для американського суспільства й української діаспори зокрема. Його поховали на Арлінгтонському національному кладовищі із усіма військовими почестями, які він справді заслужив. Як для американців, так і для українців, він на завжди залишиться в серцях та пам’яті як приклад людини, яка зробила себе сама. Цілеспрямованість та професіоналізм були головними принципами, на яких міцно тримався  успіх чотирьохзіркового генерала українського походження.

Блискуча кар’єра Семюела Яскілка демонструє, що у вільному демократичному суспільстві успіх людини залежить від її власних сил та бажання. Водночас життєвий шлях нашого героя, як представника цілої когорти видатних військовиків українського походження у США та інших західних країнах, доводить, що українці завжди мали хист до військової справи, і при належній підготовці здатні показувати чудові результати. Власне, успіхи Збройних Сил України протягом останнього року переконали у цьому увесь світ.

Максим Дойчик, студент 4 курсу освітньої програми «Американістика та європейські студії» КНУ імені Тараса Шевченка.