Українська танцюристка Рома Прийма-Богачевська була всесвітньо визнаною примою-балериною та хореографи нею, яка підкорила найпрестижніші сцени в Європі та США та популяризувала український танець за кордоном.

Народилась майбутня танцівниця 3 березня 1927 року у родині лікаря та музикантки. Її мати, Іванна, була професійною піаністкою, віолончелісткою і співачкою, добре знаною у Галичині, тому любов до музичного мистецтва у дівчинки виникла ще у дитинстві. У п’ять років Рома почала займатися танцями, у вісім років вступила до школи ритмічного танцю у Львові, далі продовжила навчання у балетній школі і у 13 років дебютувала у Львівській опері, ставши її наймолодшою солісткою.

У 1944 році, у зв’язку з Другою світовою війною Рома разом з матір’ю виїхали до Відня, столиці Австрії. Там вона вступила до Академії музики й драматичного мистецтва, яку закінчила з відзнакою, й продовжила виступати як прима-балерина в Національного театру Австрії в Інсбруку та Зальцбурзі. Стиль танцю Прийми-Богачевської був унікальним: у своїх виступах вона поєднувала пластичність, емоційність, проявляла яскраву індивідуальність. Також вона брала безпосередню участь у постановці виступів – продумувала костюми та декорації. Завдяки такій замученості, її еспресіоністичності виступи артистки були неповторними та колоритними.

Через деякий час Рома, як і багато українців після Другої світової війни, переїхала з мамою до Канади, де сольно виступала у Королівському балеті у м. Вінніпезі, також танцювала у Монреальському балеті відомої балерини Рут Сорель. У 1951 році танцівниця переїхала до США. У Нью-Йорку вона виступала у популярному танцювальному гурті однієї з основоположниць американського модерного танцю легендарної Марти Ґрем.

Матір Роми завжди була разом з донькою і підтримувала її у всьому, зокрема і в творчості, була її акомпаніаторкою. Вона допомогла доньці організувати 5-річне концертне турне «Танці  і характери України», спрямоване на популяризацію української культури. Шоу було показане на головних сценах Канади, Сполучених Штатів та Європи. Запорукою його великого успіху стало вдале поєднання класичної хореографії та самобутнього українського фольклору, що став «душею» шоу.

В Європі Рома зустріла свого майбутнього чоловіка – українця, оперного співака Юрія Богачевського. У 1963 році у Римі пара одружилася і вирушила у спільне турне Європою. Після нього подружжя жило у Сполучених Штатах, у них народилися двоє дітей. Як турботлива мама і дружина, Рома поступово відходить від активної сценічної діяльності і зосереджується на викладанні. Так, вона створила свою школу балету та українських народних танців, яка дотепер добре відома в українській діаспорі своїми великими постановками кінця 1960-х – початку 1970-х років, зокрема «Попелюшка» (1967 р., у головній ролі якої була учениця Роми Прийми-Богачевської, популярна українська співачка Квітка Цісик), «Квіт папороті» (1970), «Пригоди Пер Ґінта» (1973) та ін. Школа швидко здобула добру славу, а її засновницю стали запрошувати на численні лекції з українського народного танцю як спікерку.

У 1978 році Рома Прийма-Богачевська заснувала ансамбль українського народного танцю  «Сизокрилі». Відтоді її мрією було відвідати незалежну Україну зі своїм ансамблем і, на щастя, у 1992 році ця мрія  здійснилася. Ансамбль виступив у низці українських міст.

 Серед її найпотужніших постановок ансамблю – балет «Битва за свободу», «Чорнобиль», присвячений трагедії Чорнобиля, та «Ікона» – на історичну тематику, до 1000-ліття впровадження християнства в Русі-Україні, «Сюїта Івасюка». Як бачимо, навіть назви вистав Роми Прийми-Богачевської вказують на її міцний зв’язок із Батьківщиною, включеність в український контекст, вболівання збереження української культури та нації,  української ідентичності.

Видатна українка відійшла у вічність у Нью-Джерсі 23 травня 2004 року. За своє життя вона зробила великий внесок у розвиток та популяризацію українського народного танцю, залишивши по собі добру пам’ять та багато добрих справ. Головний її творчий проект – ансамбль «Сизокрилі»  – продовжує активну концертну діяльність і сьогодні, таким чином нагадуючи світовій спільноті про непросте становище України в умовах повномасштабного вторгнення.

Крістіна Фартушняк, студентка освітньої програми «Американістика та європейські студії (з поглибленим вивченням іноземних мов)» КНУ імені Тараса Шевченка