“Свій до свого”: Український народний союз – найдавніша українська громадська організація в США

22 лютого 1894 р. була заснована найдавніша, найчисельніша та найбільш розгалужена українська громадська організація взаємодопомоги у США –  УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДНИЙ СОЮЗ.

Історія його створення і розвитку певною мірою типові для українських організацій в цій державі та відображають становлення української діаспори у Північній Америці. Союз постав у м.Шамокін (штат Пенсільванія) з відламків найвпливовішої на той час українсько-русинської організації «Союз греко-католицьких руських братств «Соєдінєніє». Частина братств, що входила до складу останнього, виявила незгоду з відверто проросійською та проугорською політикою його керівництва, виступила за перехід на україноцентричні позиції. Так, з ініціативи священиків Г.Грушки та І.Констанкевича чотири братства, які першими вийшли з «Соєдінєнія» – св.Миколая (м.Шенандоа), св. Кирила і Мефодія (м.Шамокін), св.Івана Хрестителя (м.Олифант) та св. Миколая (м.Пітсбург), – стали організаційним ядром нової громадської допомогової організації «Руський народний союз».

Важливу роль у трансформації Руського народного союзу в Український народний союз (це проявилося не лише в зміні назви, а й відході з русофільських позицій на українські) відіграв так званий «американський кружок» – група 8 греко-католицьких священиків: І. Костанкевич, Н.Дмитрів, М.Стефанович, І.Ардан, А.Бончевський, С.Макар, П.Тимкевич, М.Підгорецький. Зрештою, у 1914 році була проведена Конвенція (збори) Руського народного союзу, яка змінила його назву на Український народний союз, започаткувавши якісно новий етап розвитку організації та всієї української громади США.

Метою діяльності Союзу було вирішення однієї з основних проблем українських іммігрантів першої хвилі – їх фінансово-матеріальна підтримка шляхом налагодження власної системи соціального страхування. Від початку Союз розгорнув успішну допомогову діяльність, щороку суттєво нарощуючи фінансові активи та збільшуючи свою мережу у США за рахунок постійного притоку нових членів. А 1901 р. він поширив свою діяльність на Канаду. Поряд з допомоговою діяльністю, не менш важливим завданням Союзу була і залишається консолідація українців у США та Канаді навколо національно значущих громадських справ, збереження та розвиток української культурної спадщини, національної ідентичності.

Про успішність фінансової діяльності Союзу свідчать статистичні дані про кількість його членів та активи за різні роки. Так, на 1894 р. в ньому було 434 члени, а все майно оцінювалося в 220 дол.; 1904 р. – 9 тис. членів і 46 тис. дол.; 1946 р.– 46 тис. членів і 8,5 млн дол.; 1965 р. – 86 тис. членів та біля 30,1 млн дол.; 1980 р.– 84 тис. членів і 45,5 млн дол.; 1993 – 63 853 члени.

Від створення організації керівництво нею здійснюють Конвенції, що відбуваються раз на 4 роки, та головний уряд в складі головного екзекутивного комітету, головної ради, головної контрольної комісії. До екзекутивного комітету на чолі з головою (президентом) належать заступники останнього, директор у справах Канади, секретар та організатор. Союз має комітети у справах Канади, молоді, жінок, людей похилого віку, спорту тощо.

Президентами (головами) Українського народного союзу були видатні громадсько-політичні діячі української діаспори у США: Т. Толпаш (1894-95), І. Ґлова (1895-98), Ю. Хиляк (1898-1900), о. А. Бончевський (1900-02), о. М. Стефанович (1902-04), К. Кирчів (1904-08; 1917-20), Д. Капітула (1908-17), С.Ядловський (1920-25), Т. Грицей (1925-29), М. Мурашко (1929-49), Д. Галичин (1950-61), Йосип Лисогір (1961-78), Іван Флис (1978-1990), Уляна Дячук (1990-2002), Стефан Карачай (2002 – 2022), Роман Гірняк (з 2022 р.). На керівних посадах Союзу в різний час перебували також М. Куропась, А. Лозинський, Т. Шмагала, П. Саварин, Р.Гандзевич, Р.Лісович та ін.

Через глибоку інтегрованість у політичний процес в українській діаспорі США, найбільшу мережу та чисельність Український народний союз стояв біля витоків багатьох знакових для українців США подій і віх в історії, а також став співзасновником та членом низки надпартійних об’єднань українських громадсько-політичних організацій: Федерації українців у Злучених державах (створена 1915 р.), Української ради в Америці (1916 р., з 1919 – Український народний комітет), Об’єднання українських організацій в Америці (1922 р.), Українського конгресового комітету Америки (1940 р.) та ін. У керівництві останнього Український народний союз відігравав провідну роль до виходу з нього 1980 р. та створення натомість Українсько-американської координаційної ради (1983 р.). 1986 р. відбулося об’єднання Український народний союз та Українського братського союзу. А в 2004 р. УНС відновив асоційоване членство в Українському конгресовому комітеті Америки.

Попри декларовану позапартійність, Союз співпрацював не лише з українськими політичними осередками в США, але і з американськими політичними партіями. Так, до Першої світової війни він схилявся до демократичних та соціалістичних сил, а з 1920-х рр. підтримував Республіканську партію, за винятком підтримки на президентських виборах 1932 р. Ф.Д. Рузвельта. Як складова Українського конгресового комітету Америки сприяв налагодженню діалогу між українською діаспорою та вищою владою США, його члени співпрацювали з Республіканською і Демократичною партіями. З 1 липня 1988 р. УНС має своє постійне представництво у Вашингтоні, що відігравало велику роль у налагодженні та поглибленні співпраці української діаспори з вищою владою США.

Культурно-просвітницька робота Союзу ведеться через культурну комісію, засновану 1956 р., і полягає насамперед у фінансуванні україномовних та англомовних праць про Україну, національних освітніх та культурних закладів і програм. Зокрема, Український народний союз сприяв виданню у США англійською праць Ю.Вернадського, М.Грушевського, «Енциклопедії українознавства». УНС висвітлював життя українців в СРСР та на еміграції, діяльність української громади Північної Америки, знайомив українців з їх власними культурними, літературними, мистецькими надбаннями тощо через свої друковані органи – «Свобода» (виходить з 1893 р.), її додаток «Трибуна УНС», «Ukrainian Weekly» («Український тижневик», з 1932 р.), дитячий журнал «Веселка» (з 1954 р.), щорічні альманахи-календарі. В 1985 р. Союз створив Український комітет оборони української спадщини для інформування американського суспільства і влади про українців, організації вивчення українських національно-політичних та культурних проблем.

З 1964 р. Український народний союз надає стипендії незаможним талановитим українським студентам. Брав участь у спорудженні пам’ятника Т.Шевченку у Вашингтоні 1964 р., організації Українського наукового інституту при Гарвардському університеті, українських освітніх закладів у США, заснуванні українських колективів художньої самодіяльності, спортивних клубів тощо. 1952 р. організував власний рекреаційний центр «Союзівка» біля м.Кергонксон (штат Нью-Йорк), де щоліта працюють українознавчі дитячі курси, відбуваються різноманітні наукові, культурно-мистецькі, спортивні та урочисті заходи, фестивалі, з’їзди, конференції української діаспори США та Канади.

Окремим напрямом роботи Союзу була допомога у висвітленні Голодомору 1932-1933 рр. Так, він фінансував публікацію книги Р.Конквеста «Жнива скорботи» (1986 р.) та його лекційне турне містами США і Канади, монографій «Великий голодомор в Україні: невідомий голокост» (ред. Р.Ганзевич, 1983 р.), «Штучний голод в Україні» (1984 р.) Американського дослідницького центру у Вашингтоні, завершення роботи комісії Дж.Мейса з дослідження Голодомору (1987-89 рр.), проведення масових маніфестацій тощо.

З початку 1990-х рр. УНС активно співпрацює з громадськими та урядовими структурами в Україні. Зокрема, брав участь у Другому з’їзді Народного Руху України (вересень 1990 р.). У 1992 році забезпечив підтримку візиту першого президента України Леоніда Кравчука до США 5-11 травня 1992 р., допомагав в організації роботи українського посольства у США. 1990 р. заснував Фонд відродження України для фінансової підтримки наукових, освітніх, благодійних, релігійних проектів в Україні (зокрема, допомагав Фонду допомоги дітям Чорнобиля, організував викладання англійської мови в Україні у 1992-1993 рр.).

Таким чином, за свою понад столітню діяльність Український народний союз відігравав надзвичайно важливу роль в забезпеченні гідного життя українців у США, їх згуртуванні задля допомоги один одному та Україні. Саме ініціативі УНС ми завдячуємо появою провідних координаційних організацій української діаспори в США, які представляли і представляють її перед суспільством та владою цієї країни та всього світу. І якщо з часом спостерігається певне зменшення ролі Українського народного союзу як допомогової організації, то його громадська і культурно-просвітницька діяльність була й залишається актуальною для всіх поколінь українців у Північній Америці.

Ольга Сухобокова, кандидатка історичних наук, доцентка Київського національного університету імені Тараса Шевченка