Сьогодні в Аргентині мешкає численна українська діаспора – від 350 до 500 тисяч етнічних українців: основна частина мешкає в столиці та провінції Буенос-Айрес (більше 120 тис. осіб) та провінції Місьйонес (близько 170 тис. осіб). Місцями компактного проживання є також провінції Чако, Кордоба, Мендоса, Формоса, Ріо-Негро та Коррієнтес. Українцям в цій країні вдалося не лише зберегти пам’ять про історичну батьківщину, а й розбудувати власне культурне, громадське та релігійне життя, що розвивалося одночасно із формуванням тут української діаспори.
Прибуваючи на нове місце проживання, перші поселенці привозили свою культуру, традиції та віру. В Аргентині дві третини українців належать до греко-католицької церкви. Такі цифри можна пояснити тим, що більшість українських мігрантів були вихідцями з Галичини, Північної Буковини та Закарпаття, де значна частина українців є греко-католиками.
(Internet encyclopedia of Ukraine)
На новій землі греко-католицькі поселенці перші десять років не мали свого духовенства, внаслідок чого багато українців переходили до католицької або російської православної церкви. Ті ж, які залишилися вірними греко-католицькій церкві за власні кошти будували каплиці, де збиралися для молитви в неділі і свята, однак без священників, яких ще не було на аргентинській землі. М. Данилишин у своїй книзі «Українці в Аргентині» зазначає: «В житті нашої спільноти в Аргентині релігійне життя займає перше та почесне місце, бо воно творилося раніш ніж організаційне. Чуже оточення, туга за рідними навчили наших емігрантів оцінювати релігійні обходи та належно заховувати наші традиції та звичаї, шукаючи в них душевного задоволення…»
В 1908 році за настановою митрополита Андрея Шептицького до провінції Місійонес приїхав отець К. Бжуховський з Бразилії, який став першим греко-католицьким священиком в Аргентині. Саме він очолив будівництво дерев’яного храму в Апостолесі, та почав будівництво церкви в Азарі. 12 жовтня 2008 р. УГКЦ відсвяткувала в м. Лас-Тунасі 100-річчя з нагоди приходу першого греко-католицького священика на аргентинську землю та проведення тут першої літургії за греко-католицьким обрядом; відкрила пам’ятну дошку.
В 1909 р. К. Бжуховського замінив отець Я. Карпіяк. Саме цим двом священикам вдалося закласти основи організованого церковного, а також культурного життя українців у провінції Місьйонес. Я. Карпіяк створив перший освітній осередок – Читальну спільноту ім. Шашкевича в Апостолесі в 1910 р. О. Ананевич створив аналогічну організацію в Азарі в 1912 р. та клуб «Україна» в Апостолесі, який діє дотепер як Український соціальний клуб. Їхню роботу продовжили І. Сенишин (1920-1925) та преподобний С. Вапрович (1927-1935). Відтак, церква стала громадським та культурно-освітнім осередком, навколо якого гуртувалися українські поселенці.
В 1934 р. на запрошення С. Вапровича до Апостолеса прибули місіонери Ануарі Коцеловський та Мартіріо Котович, які дійшли до висновку, що для повної євангелізації регіонів Місьйонес та Буенос-Айрес бракує священиків. Відтоді бере відлік активна діяльність священиків у регіоні, що призвела до заснування Малої семінарії і новіціат Ордену (noviciado de la Orden).
Парафія була офіційно піднята в 1947 році через єпископа Франциско Вісентіна з єпархії Коррієнтес. Першим парафіяльним священиком став отець Орест Карплук. З приходом першого єпископа парафія була розділена на кілька парафіяльних спільнот: Посадас, Обера, Леандро та ін. З 1939 року в парафії були присутні сестри ордена св. Василя Великого.
При цьому місто Апостолес, як одне з найдавніших і найбільших українських поселень, стало й одним із головних центрів греко-католицької церкви. Сьогодні в місті розташована церква Святої Трійці, побудована в 1925 р. Доном Мартіном Свідерські, а також каплиця Санта-Крус-де-лос-Мілагрос, яка поєднала в собі греко-католицький та римо-католицький стилі. А в містечку Лас-Тунас неподалік від Апостолеса розташована каплиця Сан-Ніколас, яка вважається першим храмом греко-католицького обряду в Аргентині. У місті Посадас – столиці провінції Місьйонес, де на сьогоднішній день близько 30 тисяч греко-католиків, також є греко-католицька церква Святого Володимира.
(з книги М.Данилишина «Українці в Аргентині»)
Організація церковного життя провінції Буенос-Айрес була ініційована преподобним І. Майкой (1940-1950) і продовжена за наказом Василіанського чернечого ордену за допомогою світського духівництва (преподобних І. Балука та М. Куницького ). 9 лютого 1968 р. Папа Римський Павло VI створив екзархат для українців греко-католиків Аргентини, єпископом був призначений Андрій Сапеляк. В 1978 р. греко-католицькій церкві в Аргентині було надано статус єпархії, а собор Покрови Пресвятої Богородиці у Буенос-Айресі став головним собором греко-католицької єпархії в країні. Його будівництво тривало з 1961 по 1969 р., а ініціатором виступив отець Йосип Галабарда. Прикметно, що з 10 квітня 2010 по 25 березня 2011 рр. пост Апостольського адміністратора для українців в Аргентині займав Святослав Шевчук, теперішній очільник УГКЦ. Його змінив Даніель Козелинський Нетто, який з 2013 року також є апостольським візитатором для українців греко-католиків в Чилі, Уругваї, Парагваї та Венесуелі.
Нині близько 60 тисяч українських вірян, що проживають в провінції та столиці Буенос-Айрес, займають поважне місце серед інших релігійних громад Аргентини та є важливою складовою греко-католицької спільноти Аргентини та всієї Латинської Америки.
Анастасія Косенко, студентка IV курсу освітньої програми “Американістика та європейські студії”, Київський національний університет імені Тараса Шевченка
