Здається, що в сучасному світі не залишилося жодного місця на планеті, де ще б не побула людина. Можливо саме через це, погляди вчених та науковців зараз спрямовані на підкорення інших планет, але якщо ми повернемося в часі на століття назад, то побачимо зовсім іншу дійсність.

Пропоную повернутися на початок ХХ століття. Так, на той час у світі залишається лише одне місце, де ще не було людини – Південний полюс.  Розпочинаються справжні перегони, хто ж встигне першим? Головними претендентами були експедиції норвезького дослідника Руаля Амундсена та британського Роберта Скотта. Так, Скотт заявив, що честь досягнення Південного полюсу має належати Британській імперії. У команді британця був «Russian pony boy» (Російський хлопець-коняр), саме так Антона Омельченка у своїх спогадах про подорож до Антарктики називає Черрі-Гаррард Апслей – один з учасників експедиції. Проте чи справді він був «російським»? Зараз ми з’ясуємо, хто ж був цим «поні боєм»?

Корабель “Терра Нова”

Як з Полтавщини потрапити на «Терра Нову»?

Антон Омельченко народився 140 років тому, в 1883 р., у багатодітній українській сім’ї в селі Батьки, що на Полтавщині. З десяти років він був змушений пасти кіз та овець, щоб допомогти батькам. Одного разу його помітив поміщик Пеховський, який був відомим власником кінних заводів. Він був вражений старанністю Антона і його вмінням працювати з тваринами, тож взяв хлопця під свою опіку і доручив йому доглядати за кіньми.

Антон Омельченко у стайні. 1911 р.

Завдяки Пеховському Антон отримав можливість опанувати професію жокея. До слова, на кінець XIX століття кінний бізнес був дуже прибутковим, і жокейство було престижною професією. Антона тренує англійський тренер і він досягає успіху: виступає на виставках і перегонах в Австрії, Польщі та Англії.

Після смерті Пеховського в 1904 році Антон вирушив із новим власником помістя на Далекий Схід, щоб взяти участь у війні росії з Японією, яка розгорталася. Та дорогою господар помер й Антон залишився сам. Це було на краще: він знайшов іподром у Владивостоці та продовжив працювати з кіньми.

Навесні 1909-го року до Владивостока приїхали два британські офіцери, щоб купити гончих собак та маньчжурських білих поні для експедиції того самого британця Р. Скотта. Прийшовши на іподром, щоб підібрати коней, британські офіцери, знайомляться з найкращим жокеєм Антоном Омельченком.

Антон Омельченко готує їжу. 1911 р.

Після цього, Омельченко вирушає до Нової Зеландії, де знайомиться з Робертом Скоттом. Роберт бере Антона з собою в експедицію в ролі конюха. Перегляньте унікальне відео за цим посиланням з посадки на корабель «Терра Нова». Це уривок з фільму Герберта Понтінга “Велична біла тиша”, який вийшов 1924 року. На цьому фрагменті диктор озвучує: «Антон, російський конюх, танцює свій національний танець». Хоча дивлячись на танець, а саме на український традиційний гопак, стає зрозуміло, що Антон ніякий не росіянин, а українець.

Експедиція до Південного полюсу

Антон Омельченко з кіньми на кораблі

4 січня 1911 року експедиція досягає мису Еванс у Антарктиді. Це перший в історії випадок, коли українець висаджується на її березі. Поні з корабля перевозяться уплав, їх опускають у воду, і потім переправляють на китобійному човні за допомогою мотузки.

Експедиція Роберта Скотта до Антарктиди тривала понад рік. Важко навіть уявити умови, в яких їй доводилося працювати. Перші дев’ять місяців команда звикала до складних умов континенту, досліджувала узбережжя, а Антон тим часом готував поні до майбутнього надскладного маршруту та обладнав для них конюшню.

А.Омельченко стриже учасника експедиції

Омельченко подолав з експедицією шлях до середини шельфового льодовика Росса, а коли виявилося, що коні неспроможні продовжити подорож, Антон повернувся на базу. На жаль, всіх поні, які вирушили в експедицію, довелося застрелити, щоб отримати м’ясо. Коні були повільними, сильно мерзли, хоча Антон і намагався їх накривати. Спочатку Антон разом з Робертом Скоттом не вживали м’ясо коней, але коли вибору не залишилось, вони також почали їсти рагу з м’яса поні.

Результатом експедиції стало те, що Роберт Скотт досягнув Південного полюсу, хоча його випередив норвежець Рауль Амундсен. Дорогою назад до табору Роберт разом з тією частиною команди, яка вирушила з ним, загинула.

У Великій Британії членів експедиції Скотта, які повернулися живими, зустрічали з великими почестями. У 1914 в королівському палаці відбувся урочистий захід, на якому Омельченко отримав нагороду та довічну пенсію від короля Георга V. Окрім цього, його зарахували до списка членів Королівського географічного товариства, що було дуже почесним.

Експедиція “Терра Нова”. Роберт Скотт у центрі, Антон Омельченко позначений.
Фото: Український інтерес

Життя після подорожі

Далі Антона Омельченко чекала Перша світова війна у складі російської царської армії. Після він повернувся в рідне село та одружився. В нього було двоє синів – Іван та Ларивон. Омельченко будує хату, купує собі орну землю та весь необхідний реманент. У спогадах всі відзначали його чудовий фізичний стан та любов до коней. Проте період НЕПу почав згортатись, розпочалася колективізація. Свою чесно зароблену власність: коней та інструменти Антон здає в колгосп і влаштовується на роботу листоношею.

Пам’ятник Антону Омельченку у с.Батьки на Полтавщині.
Фото: Урядовий кур’єр.

Аж раптом відбувається дивна історія. Приходить чоловік до його будинку і пропонує написати книгу про пригоди в Антарктиді. Антон був дуже радий і віддав незнайомцю всі свої записи і фотографії. Навіть більше: Антон відвіз «журналіста з газети» до Полтави, щоб прискорити написання книги. Але книга так і не вийшла. Невідомий чоловік більше не виходив на зв’язок.

Після цього, в 1932 році за досі нез’ясованих, загадкових обставин Антон Омельченко помирає. Чоловік вийшов на двір своєї хати, а за декілька хвилин впав і загинув від удару блискавки. Хоча Іван, один з синів учасника експедиції до Південного полюсу, говорить про те, що то, певно, матір вигадала історію з блискавкою, бо сама ж згадувала, як раптом щось загриміло і аж раптом Антон лежить на порозі будинку з кров’ю на грудях. Скоріше за все, ми ніколи не дізнаємось через що, на 49-му році життя загинув перший українець, який побував на Південному полюсі – Антон Омельченко.

Але ми з певністю можемо сказати, що пам’ять про нього живе в Україні та в усьому світі. Так, ім’ям Антона Омельченка названо скелю (кліф) в Антарктиді. Окрім цього, онук та правнук Антона також рушили слідами свого видатного діда та стали дослідниками Південного полюсу. А в 2020 році у селі Батьки був встановлений пам’ятник Антону Омельченку для якого спеціально доставили каміння з Антарктиди.  

Ілля Кшевецький, студент освітньої програми «Сходознавство» КНУ імені Тараса Шевченка