США – один з найбажаніших напрямків еміграції для українців. Невипадково там мешкає одна з найбільших і найвпливовіших українських діаспор усвіті, а українці та американці українського походження проявили себе у всіх сферах – від політики до кінематографу і від фундаментальної науки до військової справи. Останнє сьогодні привертає чи не найбільшу увагу в Україні, що пов’язано з величезною військовою допомогою Сполучених Штатів Україні та зростанням інтересу до досвіду українців, які служили або служать сьогодні в Збройних силах США.

Олег Масловський (ім’я змінено з міркувань безпеки нашого героя) – мій однокласник і давній друг, з яким мені довелося розлучитися у дитинстві через його переїзд до Сполучених Штатів Америки. Ми досі спілкуємось, родина Олега всіляко підтримує Україну, а сам хлопець подався до морської піхоти США. В інтерв’ю ми обговорили життя у Штатах та феномен українців в американській армії.

– Олеже, розкажи деякі спогади переїзду: чому саме США, коли це сталось і чи сумував за домом?

Ми з родиною переїхали більше ніж десять років тому. Причиною переїзду саме сюди було те, що Америка – країна можливостей. І це справді так. На жаль, тут набагато більше способів розкрити свій потенціал (якщо, звичайно, працювати над собою), ніж в Україні. Я сумував за домом безмежно, і досі сумую. Сумую за культурою, людьми, приємним кліматом і природою.

– Чи був у тебе на початку культурний шок? Які були твої враження від нової країни і які кардинальні відмінності з Україною ти помітив?

Найбільша відмінність США від України в момент переїзду для мене була відкритість людей і великі бюджети на цивільну інфраструктуру. Учні у школі виглядали щасливішими, ніж в Україні. Вони ходять не в піджаках, а в комфортних шортах та футболках. У всіх є необхідні електронні девайси; спортивні заняття та інші гуртки теж дуже доступні. Те, що мене здивувало, це нерозповсюджений патріотизм. Кожен штат відрізняється в рівні патріотизму і багато людей відверто виступають проти американських цінностей.

–Чи стежила твоя родина за подіями в Україні з 2014 року? Як сприйняли повномасшабне вторгнення 24 лютого 2022?

Моя родина активно стежить за війною. Боляче усвідомлювати, що це стається з твоєю батьківщиною, особливо коли там перебуває багато твоїх друзів та більша частина родини. Тим не менш, добре знаючи історію України, я припускав що росія вторгнеться, як вони робили багато разів до цього. Проте масштаб цієї війни просто жахливий. Допомагаємо Україні і розуміємо що єдиний шлях до миру – перемога. 

– Олеже, розкажи про свій досвід морського піхотинця: як ти наважився на службу в армії США? Чи вплинула на це війна в Україні і які подальші плани щодо військової кар’єри?

Служити в армії США – це солідний кар’єрний шлях. Обіцяні бенефіти (тобто, переваги – А.П.) та можливості під час та після закінчення  служби приваблюють багато чоловіків і жінок, які хочуть наповнити своє життя великим змістом.

Я вирішив стати морським піхотинцем після початку повномасштабної війни в Україні, оскільки був мотивований міцним Українським народом та безстрашними друзями. Долучився до галузі «Морський піхотинець» в Збройних силах США, тому що вони мають найкращу бойову підготовку, і є першими, хто опиняється на полі бою, як тільки США стає частиною війни. На що я звичайно і сподіваюсь. 

Під час виступу президента України в Конгресі США, грудень 2022 року.

– За статистикою, десятки тисяч українців та людей українського походження наразі служать  у лавах Збройних сил США. Чи знаєш ти таких і як вважаєш, чому така завзятість щодо військової справи саме у нашого народу?

 І справді, багато українців залучені до Збройних сил США. Знаю і спілкуюся з такими людьми. У багатьох схожа мета з моєю. Чому така завзятість саме у нашого народу? Тому що козацькому роду нема переводу, а військовим злочинцям і росії немає місця на цій землі.

– Олеже, дякую за відповіді. І останнє питання: чи плануєш відвідати Україну після перемоги?

Планую відвідати Україну до перемоги, і стати більшою частиною перемоги, ніж просто називати себе українцем. Проте кожен день сподіваюсь на якнайшвидше закінчення війни. 

Анна Пастушенко, студентка освітньої програми «Американістика та європейські студії» КНУ імені Тараса Шевченка