Сьогодні 70-річний ювілей могла б відзначати КВІТКА ЦІСИК – відома українсько-американська співачка, яку вважають символом української культури і голосом української діаспори співала. Неповторна співачка, яка виконувала українські пісні так гарно й чуттєво, що ми досі слухаємо їх, затамовуючи подих та вслухаючись в її неповторний і незабутній голос.
Квітослава-Орися Цісик (4 квітня 1953 – 29 березня 1998) народилася у Нью-Йорку, в Квінсі, у родині українських іммігрантів зі Львова Іванни та Володимира Цісиків, які не лише прищепили їй та її старшій сестрі Марії любов та повагу до України, а й виховали справжніми українками.
Батько співачки Володимир Цісик (1913 – 1971) був відомим скрипалем-віртуозом, талант якого сяяв не менш яскраво, ніж Квітчин, а також великим патріотом України. Тож обидві доньки успадкували любов до музики, з дитинства навчалися грі на фортепіано та скрипці, були пластунками.
Квітка з п’яти років навчалася грі на скрипці, співала в хорі, опановувала театральну майстерність та хореографію, зокрема навчалася у школі танців легендарної Роми Прийми-Богачевської, брала участь у театральних постановках. Одна з її кращих ролей – Попелюшка.
Водночас ще юнкою Квітка виявляла й організаторські здібності, поєднуючи їх з улюбленою справою – співом. Так, у 1969 р. про неї написав пластовий журнал «Юнак»: Квітка, юначка 30 куреня імені Софії Галечко, з подругами організувала пластовий ансамбль «Соловейки», учасниці якого грали на гітарах і співали. З цим ансамблем Квітка виступала не тільки на пластових таборах, а й для широкої аудиторії – під час різних зібрань української громади. Квітчин ансамбль «Соловейки» виступав навіть перед кардиналом Йосипом Сліпим під час його візиту до пластової оселі «Вовча тропа» в Нью-Йорку.
У 1974 році Квітка закінчила консерваторію в Нью-Йорку і мріяла стати оперною співачкою. Проте здобула славу як популярна виконавиця.
Вона мала унікальний голос – колоратурне сопрано, і легко експериментувала із різними музичними стилями від джазу до класики, бездоганно звучала як оперна співачка і як поп-виконавиця. Також Квітка оволоділа «білим голосом» – технікою співу, характерною для Карпат, що згодом додасть її пісням особливого, чарівного звучання. «Я побачила, що можу легко змінювати музичний стиль. Потім я вступила у музичну консерваторію в Нью-Йорку. Навчалася вокалу і думала, що буду оперною співачкою. Але зацікавилась іншим фахом. Це – такий «студіо-сингінг». Співання у різних студіях для реклами або для композиторів», – розповідала співачка.
Ще під час навчання дівчина взяла собі псевдонім «Кейсі» від ініціалів «К.С.» (Kvitka Cisuk). Саме під ним вона записувала джинґли, була бек-вокалісткою у Боба Джеймса, Роберта Флека, Майкла Джексона, Вітні Г’юстон та інших зіркових американських виконавців. Ба більше, Квітка – Кейсі стала однією з найвідоміших і найдорожчих у США виконавиць джинґлів до рекламних роликів. Її голос звучав у рекламних компаніях «Кока-Коли», «Aмериканських авіаліній», «Макдональдса», великих автокорпорацій, зокрема «Шевроле», «Каділлак», «Тойота». Протягом 18 років вона була офіційним голосом «Форд Моторз», за що компанія дарувала їй нові моделі автомобілів. Багато американців і досі пам’ятають джинґл «Have you driven a Ford lately» у виконанні Кейсі.
За підрахунками «Форд Моторз», записані нею джинґли прослухали понад 22 мільярди разів. У 1980-х її голос в різноманітній рекламі американських компаній лунав звідусіль. Недарма наша Квітка ввійшла в історію американської легкої музики того періоду як «голос, який звучав найчастіше в світі».
Причому вона могла здобути ще більшу славу, і заслуговувала на це. У 1977 році у США на екрани вийшов художній фільм, мелодрама «Ти осяюєш моє життя» про долю молодої співачки. Всі партії головної героїні, яку зіграла Діді Конн, і основний саундтрек до стрічки виконала Квітка Цісик. А також зіграла епізодичну роль. Фільм отримав значну популярність, премії «Оскар» і «Золотий глобус» у категорії «Найкраща пісня до фільму», а також був номінований на «Греммі» у категорії «Пісня року» за головну пісню, виконану українкою.
Здавалося б, з цього мав початися новий етап популярності Квітки як співачки. Але трапилася банальна, хоча від того не менш болюча для Квітки, оказія. Про участь Квітки Цісик у записі пісень для фільму було «забуто» через її конфлікт з режисером, а виконаний нею саундтрек перезаписала дочка відомого поп-виконавця Пета Буна Деббі Бун. Її швидко «розкрутили», і сингл «Ти осяюєш моє життя» саме в її виконанні злетів на першу сходинку хіт-парадів. Пізніше популярна пісня увійшла до репертуару багатьох зірок. Проте єдиною справжньою виконавицею саундтреку до одноіменного фільму назавжди залишається Kвітка. Деббі Бун, яка переспівала цю пісню, як свою, покроково відтворивши інтонації Квітчиного голосу, так і не змогла вкласти у свій спів глибину української душі, якою Квітка так щедро ділилася.
Саме за вміння співати душею ми, українці, цінуємо та любимо Квітку. Тут її незвичайний чарівний голос з американським акцентом почули у 1980-х роках і відтоді касети з її записами, попри суворі заборони радянської влади, прагнули мати не лише меломани та «націоналісти», а й будь-який українець, який бодай один раз почув її голос…
Це були записи українських пісень, які у виконанні Квітки отримали нове життя. Мелодика української пісні, чудова американська якість оранжування (забезпечені коштом Квітки та її родини) й майстерність виконавиці, щирість і любов, з якими вона співала, ніби проживала, кожну з них, а також, зробили ці пісні неповторними і незабутніми. З допомогою своєї родини вона записала два україномовних альбоми: «Kvitka – Пісні України» (1980) та «Два кольори» (1989), номіновані в 1990 р. на премію «Греммі». Ці альбоми Квітка записувала не для прибутку чи слави, а щоб, надавши нового якісного звучання українській пісні, показати всю її красу та унікальність. Насамперед – самим українцям, а також світу.
Цей проект був складним і дороговартісним. Квітка і її родина вклали в нього чимало своїх коштів та праці: чоловік Квітки Ед Ракович, інженер звукозапису, неабияк допоміг з технічною реалізацією проекту та став його продюсером. Старша сестра Квітки Марія, піаністка та директорка консерваторії в Сан-Франциско акомпанувала їй, як в дитинстві, а мама Іванна допомогла з українською вимовою. Батька Квітки вже не було в живих. Тож свій перший альбом вона присвятила саме батькові – «Володимирові Цісикові, скрипалеві-віртуозові, моєму незабутньому батькові присвячую цю збірку пісень».
Другий альбом «Два кольори» Квітка присвятила «Сутності Української душі, чиї крила ніколи не зламати (to The Spirit of the Ukrainian Soul, Whose Wings Can Never Be Broken)». Це було особливо символічно, зважаючи на те, що Україна на той час ще була поневоленою московською владою, і до якої линула Квітчина пісня та душа. Народжена в Америці Квітка дуже хотіла побувати в Україні, і коли ця її мрія здійснилася у 1983 р., в її репертуарі з’явилися пісні Володимира Івасюка. Так завдяки Квітці та її родині українська народна та Івасюкова пісня повернулася в Україну, та ще й в якісній сучасній обробці. І сьогодні «Я піду в далекі гори» саме у її виконанні чи не найчастіше звучить в Україні. Так само як і «Два кольори» або «Чорнобривці» асоціюються насамперед із нею.
Її пісні зачарували українців по обидва береги океану. Й коли її пісня долинула до ще радянської України, тут її записи обережно, немов скарб, передавали із рук в руки і слухали (часто потайки), відкриваючи для себе не лише Квітку, але й українську пісню, культуру, зрештою – віднаходячи у собі український дух, закодований у словах і мелодиці наших пісень. Ту саму українську душу, чиї крила ніколи не зламати, як підписала Квітка свій другий український альбом.
На превеликий жаль, життєву пісню Квітки Цісик передчасно обірвала важка хвороба. Протягом семи років вона мужньо боролася із раком, який забрав також життя її матері та сестри. Але здолати його їй було не під силу. 29 березня 1998 року, за кілька днів до свого 45-річчя, Квітка відішла у засвіти, залишивши по собі семирічного сина Едварда-Володимира, якого любила понад все, і свої чарівні пісні.
Останньою піснею у виконанні Квітки стали «Журавлі» Богдана Лепкого, яку вважають своєю усі українські емігранти, що відчувають тугу за батьківщиною: «Чути кру-кру-кру. В чужині помру, Заки море перелечу – Крилонька зітру»…
Цього року минуло 25 років по смерті Квітки Цісик, однак її українська душа та безмежна любов до України живуть у її піснях, неповторному та незабутньому Квітчиному голосі, який нині все частіше бринить в наших оселях та відлунює у наших серцях.
Ольга Сухобокова, кандидатка історичних наук, доцентка Київського національного університету імені Тараса Шевченка
