Перші українці на території Китаю почали з’являтися ще за часів становлення відносин росії та Китаю. Тоді внаслідок підписання Нерчинського договору 1689 р. в Пекіні було відкрито постійну духовну православну місію, в якій були і українці. Українці були і в складі російського посольства, допомагаючи встановлювати торгівельні відносини двох країн. Впродовж кількох століть до Киїтаю приїжджали з України історики, мандрівники, лікарі, дипломати. Але справжній зв’язок починає формуватися наприкінці XIX ст., коли українці у складі російської місії почали прибувати у Маньчжурію (північно-східну частину Китаю) для будівництва Східно-Китайської залізниці. Для українців головною причиною переселення була можливість гарного заробітку, а також близькість до Зеленого клину (Далекого Сходу російської імперії), де населення переважно було українським. Найбільша кількість українців оселилася в місті Харбін.

Завдяки великому скупченню українства в Маньчжурії було створено перший культурно-просвітницький гурток під назвою Український клуб. Його головною ціллю було пробудити інтерес до українського серед населення, а також просування історії, музики, літератури та культури. Відомими представниками клубу були С. Кукуруза, Ф. Тоцький, Ю. Юрченко та інші. В Харбіні також діяла українська церва, видавалися «Наклад Української видавничої спілки» та «Маньчжурський вісник» українською, була школа та інші організації. В 1918-1919 рр. діяло українське консульство, яке очолював П. Твардовський. Завдяки його переговорам з країнами Антанти на Далекому Сході було створенні українські військові частини, але через російських дипломатів, які були невдоволені громадською активністю Твардовського, він змушений був залишити Харбін. Через зближення Китаю з москвою, до 1923 року в Маньчжурії були закриті всі українські гуртки, а українці були змушені прийняти радянське громадянство. Тижневик «Українське життя» було єдиним виданням, яке виходило на Далекому Сході в 1925 році, хоча і друкувалося воно в японській друкарні. Життя української громади змінюється після захоплення Японієї частини Китаю та створення Маньчжоу-Го. Японці повертають українцям Український дім та дозволяють організуватися для громадського життя. Історії відомі факти про співпрацю ОУН та Японії на Далекому Сході, зокрема, на окупованих японцями китайських територіях.

Поки Маньчжурія знаходилася під японською окупацією, частина українства шукала притулку в інших містах, зокрема в Шанхаї. Так у вересні 1932 року була утворена організація «Українська громада», яка займалася захистом інтересів українців, збереження національного культурного життя, а також морально та матеріально підтримувала українців на Далекому Сході. За даними «Громади», в Шанхаї на той момент мешкало приблизно 5 тисяч українців. Були організовані радіопередачі, які транслювали музику та новини.

Українство в Китаї факточно перестає існувати в 1945 році. Спершу в Маньчжурії, де зі вступом радянської армії, частину українців заарештовували та вивозили до СРСР. Пізніше, після 1949 року, і в інших містах – членів українських громад великих міст евакуювали до Тайваню та на Філіппіни. Протягом наступних років українство в Китаї не мало можливості для розвитку. Хоча, не дивлячись на це, певний інтерес до української культури навіть в комуністичному Китаї був: інколи видавалися поезії українських митців, як от збірки Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки.

Значно більше таких видань та більш системне вивчення України розпочалося після проголошення незалежності України в 1991 році. Відновив роботу і Центр вивчення України в Уханьському університеті. В Пекіні видали «Українсько- китайський словник».

За даними Посольства України в КНР, на даний момент в Китаї проживає приблизно до 10 тисяч українців, з них найбільша кількість перебуває в Харбіні. В наші часи українці перебираються в Китай здебільшого з двох причин: це або можлива робота, або туризм. Інколи – на навчання. Так в 2014 році було створено Асоціацію українських студентів, завдяки якій студенти могли знаходити одне одного та гуртуватися. Вони мали координовану співпрацю між Посольством, бізнесом та іншими студентами, сприяли допомозі в отриманні освіти, підтримували українців в університетах, посилювали зв’язок з батьківщиною, допомагали з пошуком роботи, а за потреби шукали наукових керівників. Крім допомоги студентам, Асоціація влаштовувала тематичні зустрічі та культурні заходи в різних регіонах Китаю. КНР подобається приплив українських студентів та робітників, якій особливо було відчути після початку війни. Активно розвивається і культурна діяльність. Так в Пекіні відбувся концерт української музики, було відкрито ресторан української кухні в Шанхаї, організовано «українські вечори» та культурні заходи, присвячені Україні.

Українська громада в Пекіні

Під впливом подій в Україні 2013 – 2014 років в китайських містах Пекін, Шанхай, Гуанчжоу
та Шеньчжень формуються українські громади. Їх мета – згуртувати та скоординувати місцеве українство. Вони займаються організацією свят, вечорів, зустрічей, поширюють інформацію про Україну. Так першою акцією було «Прапор для України», яка відбулася у вересні 2014 року. Всього у акції взяло участь 300 людей, серед яких були не тільки українці, але і китайці. Всі гроші, які були отримані організаторами, було перераховано на допомогу пораненим у зоні АТО. Найскладніше з чим стикається українство в Китаї – це стереотипи. Китайці часто вважають, що Україна – це теж саме, що і росія, що українці не мають своєї мови або культури тощо. Таким чином це додає трохи більше роботи для української громади – розвінчувати ці міфи.

Зустріч української громади м.Гуанчжоу

Після початку повномасштабної війни, українці Китаю не сиділи склавши руки. 24 лютого 2022 року відбувся перший протест проти російської агресії в Україні, на якому зібралося приблизно 100 людей. Після цього, протести почали відбуватися і в інших містах, як Пекін, Гуанчжоу тощо. В столиці на протест зібралося до 500 українців. Крім цього, діаспора активно збирає гроші на підтримку України, а також допомагає українським біженцям, надаючи їм житло, їжу, одяг та інші речі.

Скульптурна композиція у Посольстві України в КНР, відкрита в 2021 р.

Посольство України в Китаї активно займається налагодженням діалогу двох країн, в тому числі в культурній площині та із залученням до спільної роботи української громади в Китаї. Їх діяльність в цьому напрямі включає в себе багато важливих аспектів. Так, вони ознайомили китайських учнів зі школи Cogdel Cranleigh School Changsha з історію та культурою, показуючи їм презентації про Україну та даруючи сувеніри та
прикраси. 20 лютого 2023 відбулася виставка художніх робіт «Мир для України», де понад 30 громадян з різних країн світу надіслали свої роботи. 24 лютого того ж року, у роковини початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, у КНР відбувся захід за участю громади, на якому вшановували пам’ять жертвам війни та давали можливість
ознайомитися з виставками, поширювали інформацію. В серпні 2023 року на території Посольства України в Китаї відбулася виставка робіт «Діти війни», на яких було представлено роботи дітей з різних куточків України. Основна ціль заходу – показати, як діти займаються мистецтвом попри все.

Китайська україночка

Усвідомлюючи, що налагодження політичних та економічних відносин між Україною та Китаєм в умовах російської агресії проти України та низки інших причин, наразі є доволі складним питанням, і українські дипломати, і українська громада в Китаї акцентують увагу на збереженні національної культури, а також взаємодії з китайським суспільством саме з допомогою культурної дипломатії. Весь час існування в цій країні українських осередків підтверджує, що це є найдієвішим. За різної влади, політичних режимів та катастроф, українці в Китаї завжди дбали про збереження української мови, традицій та культури, їх передачу наступним поколінням. Саме це стало основою консолідації української громади там і допомагає зберігати її національну ідентичність та зв’язок з Батьківщиною. Водночас саме це сприяє поглибленню взаєморозуміння між українцями і китайцями, знайомить останніх з нашою культурою, історією, сьогоденням, а отже створює основу і для діалогу на вищому політичному рівні в майбутньому.

Крістіна Бондарчук, студентка освітньої програми «Сходознавство» КНУ імені Тараса Шевченка