Дон Мазанковський – канадський міністр з українського роду

На офіційному сайті парламента Канади вказано, що походження Дональда Мазанковського – віце-прем’єр-міністра уряду Б. Малруні – є польським. У нечисленних україномовних публікаціях про Д. Мазанковського здебільшого згадують лише кількома словами в загальному переліку імен, яких відносять до канадців українського походження. Отже, деталі цього питання ще варто буде з’ясовувати. Хай там як, але цей канадський державний діяч протягом своєї політичної кар’єри докладався до української справи і вже цим заслуговує на нашу увагу.

Дональд Франк Мазанковський народився 1935 р. у містечку Вікінг провінції Альберта в родині іммігрантів з Польщі (зауважимо, що частина українських земель тоді входила до її складу, а національність іммігрантів у США визначали за країною походження). Після закінчення школи Дон спочатку працював у сільському господарстві, а згодом відкрив автомобільний бізнес. При цьому він постійно був в українському середовищі (власне, Альберта – одна з найбільш «українських» провінцій Канади), тож не дивно, що його дружиною стала етнічна українка, також донька іммігрантів, Лорейн Поліщук.

Як багато представників його покоління, прагнучи розвивати свій бізнес та економіку Заходу Канади, Дон Мазанковський долучився до політичного життя. Упізнаваним для багатьох є пам’ятник українській писанці у Вегревіллі (провінція Альберта). Дон Мазанковський 25 років репрезентував якраз вегревілльський виборчий округ, де значну кількість населення становлять канадці українського походження. Цікавим є той факт, що саме мешканці цього міста вибрали першого посла (депутата) українського походження до федерального парламенту Канади – Михайла Лучковича. 

Уперше Дон узяв участь у виборах 1968 р. і одразу був обраний до палати громад Канади від Прогресивно-консервативної партії, до якої належав протягом усієї політичної кар’єри. Згодом він ще шість разів переобирався на тому ж виборчому окрузі –  в 1972, 1974, 1979, 1980, 1984 та 1988 рр.

Спробуємо перерахувати основні посади, які обіймав Д. Мазанковський протягом чверті століття: міністр транспорту в урядах Д. Кларка (1979–1980) та Б. Малруні (1984–1986), виконувач обов’язків міністра регіонального розвитку (1986), віце-прем’єр-міністр Канади (1986–1993), голова Таємної ради Королеви для Канади (1986–1991), президент Казначейської ради (1987–1988), міністр сільського господарства (1988–1991), міністр з питань приватизації та регулювання (1988–1989) і міністр фінансів (1991–1993). За багатолітню успішну кар’єру державний діяч був удостоєний гоноративу «Високодостойний» в 1993 р. Того ж року він полишив активну політичну діяльність.

Водночас протягом всієї своєї політичної кар’єри Дон Мазанковський підтримував українську діаспору та її акції. Наприклад, як член палати громад у кінці 1974 р. він звернувся із парламентської трибуни до прем’єр-міністра Канади П’єра Трюдо з проханням вплинути на долю українського дисидента Валентина Мороза (автора творів «Серед снігів», «Хроніка опору» тощо), на підтримку якого в той час розгорнули масштабні інформаційні кампанії українці США та Канади. Мазанковський закликав прем’єр-міністра обговорити проблему політв’язня із президентом США Дж. Фордом під час найближчої зустрічі. Рух на захист В. Мороза зростав через тривале голодування в’язня сумління та намагання режиму запроторити його до психіатричної лікарні. 1976 р. Д. Мазанковський висловлював думку в парламенті Канади про необхідність огляду політв’язня незалежними медичними фахівцями. Звісно, депутат Мазанковський був лише одним із помітних учасників акцій щодо визволення В. Мороза, але результатом спільних зусиль стало те, що СРСР таки звільнив дисидента у 1979 р.

Певною мірою Д. Мазанковський долучився й до акцій на захист інших політв’язнів-українців. В одному із інтерв’ю він зауважив, що дисиденти Данило Шумук та Йосип Тереля були звільнені за активної участі уряду та парламенту Канади. Це інтерв’ю Д. Мазанковський дав 1988 р. українському часопису «Свобода» на піку своєї політичної кар’єри. Цікаво, що в ньому політик акцентував увагу на ролі української діаспори як свого електорату. Зокрема, коментуючи своє призначення віце-прем’єр-міністром, він пожартував: «Це вина українців – вони мене вибрали до парламенту і досі мене тут тримають». Він наголосив, що українці в мирний час і період двох світових воєн вірно служили Канаді й можуть пишатися своїм внеском у розбудову держави.

Символічно, що саме Дон Мазанковський від імені уряду Канади передав українській діаспорі чек на мільйон доларів з нагоди Тисячоліття хрещення України-Русі, що відзначалося 1988 р. Кошти були призначені на проведення святкових заходів та видання енциклопедії України англійською мовою. Також він узяв участь у маніфестації української єдності під час урочистостей в Торонто. Як головний промовець на цьому заході Д. Мазанковський зазначив, що «сьогодні, як ми молимось на волі, то мусимо пам’ятати про тих, котрі загинули за свою віру, як і за тих, котрі не можуть свобідно молитися».

Демонструючи прихильність канадського уряду до України, Д. Мазанковський відвідав її в останні роки існування радянського режиму. Прагнення до звільнення української землі нарешті втілилися 1991 р. Значною мірою, через активну діяльність діаспори та її вплив на канадську політичну еліту, одним із чільних представників якої був Дон Мазанковський, Канада однією з перших визнала незалежність України і на початку 1990-х років стала активним лобістом інтересів на міжнародній арені та зробила значний внесок у розбудову української незалежності.

Автор історичного дослідження

Андрій Тофан, студент освітньої програми “Американістика та європейські студії”, Київський національний університет імені Тараса Шевченка