Останні роки відбувається відродження українського кінематографа – в Україні виходить усе більше якісних та захоплюючих картин, які за якістю та видовищністю навіть починають порівнювати з голлівудськими. Для більшості українських кіновиробників головним взірцем є Голівуд, що . Водночас, не дивлячись на те, що для більшості українських акторів або режисерів мрія стати частиною американського кінематографу та увіковічити своє імя на Голлівудській Алеї слави може так і лишитися нездійсненною, мало хто знає про українців, які все ж досягли своєї мети.
Пересічний українець, а можливо і затятий кіноман, може і не здогадуватися, як багато сучасних американських кіноакторів, режисерів, продюсерів, технічних працівників, постановників, композиторів мають українське коріння. Кожен з них має свою історію сходження на кіноолімп, проте сьогодні розповімо про одного з перших українців, які здобули славу у Голівуді. Йдеться про актора Івана Годяка, більш відомого як Джон Годяк.
Джон Годяк народився 16 квітня 1914 року в українській родині. Його батьки були вихідцями з Галичини – батько Василь походив з села Грушатечі, а мати з села Погорільці. У 1912 році подружжя емігрувало до Пітсбурга, де в них і народився старший син Іван, згодом Годяки переселилися до Мічигану і долучились до української громади у Хамтрамку. Василь Годяк не лише був її активним членом, а й брав участь у виставах як актор. Про батька майбутнього актора писали, що він ніколи не втрачав часу та завжди докладав зусилля до розвитку громади, зокрема викладав в українській школі при церкві. У родині Годяків зростало троє дітей, та найбільше батьків хист до акторства перейняв найстарший – Іван. Він здобув початкову та середню освіту у Хамтрамку, проявив себе як здібний учень української вечірньої школи, у якій, власне, викладав його батько. Згодом сім’я переїхала до Детройта, де Василь працював на машинобудівельній фабриці, а звідти – переселилися до Каліфорнії.
Ще у шкільні роки Джон цікавився спортом та мистецтвом більше, ніж навчанням. Він був вмілим спортсменом і проявив себе у футболі, бігу та баскетболі, в якому мав найбільші успіхи. Попри перспективу стати блискучим баскетболістом, Годяк, однак, обрав собі інший шлях. Батько з дитинства заохочував Джона грати на сцені, тож його перший виступ відбувся коли хлопцю було одинадцять років.
У подальшому Джон Годяк намагався влаштуватися диктором на радіо, проте перші спроби виявлися невдалими через його сильний акцент. Певний час Іван підробляв як кеді на полі для гольфу, потім працював у фондах, де зачитував уголос звіти, і весь цей час він не забував про власні амбіції. Вечорами Джон вивчав техніки радіодикторів і врешті домігся посади радіоведучого. У роки “Великої депресії” Джону Годяку вдалося влаштуватися на радіо, де він висвітлював спортивні події та розпочав свою акторську кар’єру у вечірніх виставах. Вже у 1938 р. його взяли на роботу як штатного актора на радіостанції WMAO у Чикаго. Навідомішою є його участь у постановці «Li’l Abner» за мотивами одноіменного коміксу Аль Каппа. Згодом голос Джона Годяка не почув агент кіностудії Metro-Goldwyn-Mayer (MGM), який шукав чоловіка із таким тембром для Діна Кросбі, задля просування його нової стрічки. Провівши інтерв’ю з Годяком, агент був вражений приємною зовнішністю Джона та запропонував йому пройти проби, які були затверджені кастинг-менеджерами у Голлівуді.
Так у 1942 році Джон Годяк отримав своє перше запрошення до Голівуду. Його кар’єра розпочалася з ролі у фільмі “Stranger in the town” кіностудії Метро Голден Майер. У своєму першому фільмі Джону Годяку пощастило зіграти разом зі своїм кумиром – Френком Морганом. Саме він допоміг Джону подолати хвилювання у перший день зйомок і дав декілька цінних порад зі сценічної майстерності.
На початку кар’єри молодий актор виконував здебільше епізодичні ролі, проте невдовзі його запрошують у такі фільми як «Пісня про Росію», «Воєнний суд над бунтівниками» та інші. Одним з найвідоміших фільмів у кар’єрі актора став «Рятувальний човен» кіностудії 20th Century Fox (режисер – Альфред Хічкок). Після участі у фільмі Генрі Кінга «Дзвін для Адано» Годяк здобув популярність у всій країні. На початку 50-х років актор переживав кризу, не в останню чергу викликану провалом фільму «Зона бойових дій». Окрім цього актору набридло виконувати ролі поганців та лиходіїв, про що він не одноразово зазначав в інтерв’ю. У цей же час актор розлучився зі своєю дружиною акторкою Енн Бактсер, з якою мав спільну дитину та прожив п’ять років у шлюбі. Годяк переймався через розлучення, але не покинув творчість та спробував свої сили на Бродвеї – у 1953 році дебютував у постановці «The Caine Mutiny Court-Martial». Наприкінці життя Джон Годяк оселився у маєтку зі своїми батьками недалеко від Голівуду, повернувся до кінематографу, проте став більш прискіпливим у виборі нових ролей. Життя актора трагічно обірвалося у 1955 році, він помер від серцевого нападу.
Постать та творчість Годяка досить широко висвітлювалася у пресі. Зокрема неодноразово з’являлися статті, в яких підкреслювалося українське походження актора, і що найголовніше – він сам пишався своїм українським корінням. Про своє ім’я та походження Годяк казав наступне: «Так, свого імені я не стидаюся і не цураюся. Є на світі імена, що їх гірше приходиться писати, чи вимовляти, як моє. Я дитина українського народу і коли б я заховався під іншим іменем, я цим зробив би кривду нації, з якої походять мої батьки… Як я маю бути великим у фільмовому світі, то буду ним під іменем Годяка, так само, як був Ґілберт, чи Ґейбл».
Вивівши своє українське імя на світовий рівень, Годяк довів живучість українства далеко від батьківщини, зокрема у США. Ставши відомим актором, Джон дбав і про забезпечення власної родини, своєї молодшої сестри та брата.
Джон Годяк був популярним серед української діаспори, періодично отримував листи від своїх співвітчизників. У квітні 1947 року Годяк долучився до благодійної акції, що проходила у Чикаго за ініціативою Ліги американців українського походження. Актор першим висловив бажання допомогти громаді у зборі коштів на допомогу українським біженцям у Європі. Годяк виступив із 10-хвилинною промовою, яку приурочив до Дня матері. Актор звертався до аудиторії українською мовою, висловив подяку українській громаді за привітний прийом в аеропорту Чикаго і зачепив хвилюючу тему про долю українських сиріт, покинутих напризволяще після війни. Чуттєва промова Годяка не залишила байдужим нікого з присутніх; завдяки зусиллям української громади у Чикаго вдалося зібрати 12 тис доларів у якості благодійних внесків. Цей захід згодом буде названо одним з найбільш успішних та найкращих проявів згуртованості громадського життя українців у США, принаймні після Другої Світової війни. За вісім років акторської кар’єри Годяк досяг успіхів у Голівуді та на сцені Бродвею, здобув визнання прихильників кіно та американської преси. Діяльність Годяка на радіо та його творчість були відзначені зіркою на Голлівудській алеї слави. Проте найважливішим є те, що не дивлячись на успішну кар’єру у кіно, актор пам’ятав про свій народ, культуру і всіляко підтримував розвиток української громади у Сполучених Штатах.
Олександра Тимофєєва, студентка 4 курсу освітньої програми “Американістика та європейські студії”, Київський національний університет імені Тараса Шевченка
