ВАСИЛЬ КУРИЛИК: ФЕНОМЕН ЖИТТЯ ТА ТВОРЧОСТІ КАНАДСЬКОГО УКРАЇНЦЯ

Одним із найвидатніших канадських митців українського походження є Василь (Вільям) Курилик – геній, багатогранна особистість та багата творча спадщина якого заслуговує на вивчення, популяризацію та пошанування. Його картини є окрасою художніх колекцій по обидва боки Атлантики, зокрема зібрань королеви Великої Британії Єлизавети ІІ та канадських прем’єр-міністрів, Національної галереї Канади, Музею сучасного мистецтва у Нью-Йорку, Монреальського музею мистецтв. Спеціально для його серії робіт «Страсті Христові» меценати українського походження збудували художню галерею у м. Ніагара-Фоллс, Канада (1971 р.).  Канадські телеканали зняли два фільми про талановитого українця ще за його життя (1967 і 1971 рр.), а з нагоди 100-річчя української еміграції до Канади, її Поштова корпорація випустила чотири марки із зображенням його творів на тему українських піонерів (перших переселенців до Канади).

Тематика, неповторний стиль і колорит робіт В. Курилика був обумовлений його життям, незабутніми спогадами дитинства, що пройшло в сільській місцевості серед безкраїх полів пшениці, як на історичній батьківщині, та в українському середовищі, серед українських фермерів – канадців в першому та другому поколінні. Він народився 3 березня 1927 р. на фермі у Вітфорді поблизу м. Віллінгдона у провінції Альберта в багатодітній родині Дмитра Курилика та Марії Гуцуляк і був найстаршим з семи дітей подружжя. Батько Василя переїхав до Канади у 1924 р. і працював у господарстві родини Гуцуляків, з якою й поріднився. Матір художника народилася 1906 р. у Канаді, а її батьки походили із буковинського с. Борівці та належали до першої хвилі еміграції.

У 1933 р. Курилики переїхали до м. Стоунволл, а у 1934 р. – до сільського муніципалітету Роквуда, провінції Манітоба. Його хист до малювання став помітним ще під час навчання у сільській школі: спершу його відзначив шкільний інспектор Дж.Гордон, а згодом вчителька місіс Хофтон попросила талановитого учня зробити серію малюнків, що розповідають про історію Канади. Очевидно, відтоді він зацікавився темою корінних народів та переселенців Канади, яка стала однією з центральних в його творчості.

На відміну від своїх батьків та дідів, Василь Курилик здобув вищу освіту –  на мистецькому курсі Манітобського університету та в Художньому коледжі Онтаріо в Торонто. В 1950 р. молодий художник вирушив до Мехіко, де впродовж п’яти місяців намагався розширити свої творчі можливості, навчаючись у художній школі Сан Мігель де Альєнде.

Восени 1951 р. художник повернувся до Канади, а звідти вирушив у подорож Європою – Бельгією, Нідерландами, Францією, Австрією, яка затягнулася на 7 років. Вибір країн невипадковий – Василь Курилик прагнув побачити найкращі зразки художнього мистецтва, особливо він захоплювався роботами Пітера Брейгеля, Ієроніма Босха та Яна ван Ейка. Проте внаслідок загострення психологічних проблем митець опинився в психіатричній лікарні в Медслі. У своєму одужанні Василь Курилик побачив Боже провидіння, відтак у нього виникла ідея проілюструвати Євангеліє, а в 1957 р. він прийняв католицьку віру. Релігійні мотиви спонукали його в 1959 р. вирушити через Туреччину та Сирію до Палестини. Зрештою дістався до Єрусалима, де провів три тижні, які дали йому колосальний заряд натхнення та ідей.

В 1960 р. митцем була розпочата робота над серією «Страсті Христові», що налічувала у 1963 р. 160 робіт. Художня манера митця відзначається близькістю до стилю мексиканського муралізму, проте у творіннях присутні й виразно сюрреалістичні елементи. Зокрема, інший український геній, мовознавець Юрій Шевельов відзначав особливий стиль Василя Курилика, який активно використовував у своїй творчості етнографічні та релігійні традиційні мотиви, що вело до появи символічних та алегоричних деталей у композиціях. Художник зображував негативні постаті у примітивістській манері («Страсті Христові. І повели його в кайданах, і віддали наміснику, Понтію Пілату»), водночас натуралістично змалював страждання Христа, що наповнює психологізмом макабристську стилістику, яка використовується митцем («Страсті Христові. А близько дев’ятої години Ісус закричав гучним голосом: Елі, Елі, Лама Сабахтані? Тобто, Боже мій, чому ти мене покинув?»).

У цей час починається найуспішніший період біографії Василя Курилика. У 1962 р. він одружився з Джин Ендрюс, яку зустрів в Католицькому інформаційному центрі Торонто. Родина виховала четверо дітей. Художник мав низку виставок, зокрема у Галереї Айзека в Торонто, в Галереї Лефорт в Монреалі тощо.

Враження від подорожі до Індії в 1969 р. Василем Куриликом втілюються у графічній серії «Деформовані та нужденні в Індії», створення якої додає митцю мотивації зобразити життя, успіхи та негаразди канадських етнічних груп. Загалом художник створив п’ять серій, присвячених національним групам, що проживають у Канаді: «Український піонер» (1971), «Життя євреїв в Канаді» (1975), «Французи в Канаді» (1976), «Поляки в Канаді» (1977) та «Ірландські поселенці в Канаді» (1977).

Серія «Минуле Арктики» (1976) показувала життя народів канадської Півночі, зокрема ескімосів. У своїх творах Василь Курилик відтворював носіїв тієї чи іншої ідентичності не тільки індивідуально, але й як членів спільноти, узагальнюючий образ якої також змальовувався митцем. Представники етнічних груп зображалися ним у публічному просторі, де вони вступали у взаємодію з представниками інших етнічних груп Канади. Яскравим виявом такого підходу є полотна «Українсько-канадський пікнік фермерів» (1966) та «Польсько-ірландська сутичка» (1977), які унаочнюють мультикультурний дискурс в історії Канаді.

У 1970 р. серія Курилика «Страсті Христові» була цілком викуплена галереєю Колянківських. Меценати Микола та Ольга Колянківські також організували мандрівку художника з групою його колег до України, під час якої він побував у Львові, Харкові, Полтаві, Запоріжжі, Ялті. Крім того, митець здійснив подорож до Грузії.

В 1971 р. у Ніагара Фоллс відкрився музей Колянківських, який став постійною експозицією творчої спадщини Василя Курилика. В якості подяки подружжю меценатів, Курилик створив і подарував їм серію з шести робіт «Український піонер» про першу хвилю трудової еміграції українців до Канади. У другій половині 1970-х рр. художник створив серії робіт «Спокуси в пустелі перед модерною людиною» (1975), «Спокуси Спасителя в пустелі» (1977) та «Життя Христа» (1977). У «Спокусах в пустелі…» Курилик зображує такі вади і залежності людини в сучасному суспільстві, як азартні ігри, алкоголізм, наркоманія, поширення порнографії та проблема абортів. Тематично митець розглядає проблеми «модерної людини» як продовження спокус Христа в біблійні часи. Тобто, за допомогою релігійної моралі, Куриликом підіймалися соціально значущі питання світу ХХ ст., в якому проповідь ще мала шанси зберегти моральні орієнтири людства.

В останні роки життя особливо важливим для митця став зв’язок з Україною. Після її відвідин у 1970 р., Курилик хотів ще приїхати на землю своїх пращурів, надіслав до радянського посольства запит щодо надання візи, проте чекати її довелося кілька років. Нарешті у вересні 1977 р. митець полетів в Україну, хоча уже був тяжко хворим, а дружина намагалася зупинити його. Для нього ж було важливим побувати на малій батьківщині родини матері в Борівцях та виконати замальовки в с. Русів, звідки походив письменник Василь Стефаник, автор символічного для українських емігрантів «Камінного хреста». Художник прагнув зібрати матеріал для фрески, на якій мав зобразити минуле й сучасне українських переселенців до Канади. Та не судилося. В с. Борівці Куриликом було зроблено більше 100 малюнків та 6 робіт. Повернувшись до Канади, він завершив деякі зі своїх замальовок у госпіталі св. Михайла, в останні дні свого життя. Помер Василь Курилик 3 листопада 1977 р.

Валентин Зацепіло, студент 4 курсу освітньої програми «Американістика та європейські студії», КНУ імені Тараса Шевченка