Колекції формують власний світ збирача і вирізняються його інтелектом, темпераментом, душею. Доктор медицини Юрій Лукіян Сас-Подлуський – меценат Українського Національного Музею в Чикаго, почесний президент американського нумізматичного товариства, Військовий значковий Українського вільного козацтва, Генеральний осавул відділу нумізматики і козацької геральдики Генеральної управи українського вільного козацтва, член різних лікарських товариств.
У збірках одного із найвідоміших фалеристів у світі, збереженоі символи національної гордості українців, що є надзвичайно важливо у час, коли мужні воїни відстоюють незалежність у війні з російським агресором на сході України. Поруч із козацькими клейнодами, а це булава, бунчук, пернач, знаходяться шеврони бійців АТО, батальйів територіальної оборони (БТрО), народної армії. Усіх, хто відвідує музей, вражають столітні “мазепинки”, головний убір Українських Січових Стрільців, розроблений Левком Лепким у 1916 році, які використовувала Галицька Армія та УПА, що через століття повертається в українську армію. У металі орденів та медалей закарбавано подвиги минулого, нашу славу і перемоги.Др. Юрій Подлуським першим в 60х роках минулого століття для американського журналу “The Medal Collector” описав про найважливіші події доби визвольної боротьби за незалежність. Завдяки йому у журналі було започатковано розділ “Нагороди України”.
До історичних поступів колекціонера відносимо подію 1963 року – виставку Central States Numismatic Society, де ним уперше представлено на американському континенты експозицію “Nations in struggle against Communism”. Його знали і шанували патріоти, що опинилися на еміграції – генералхорунжий армії УНР Олександр Загродський, який був останнім Головою Орденської Ради лицарів Залізного Хреста, Микола Битинський, відомий український діяч, художник, який є автором проекту Хреста (ордена) Симона Петлюри, Секретар Капітули Залізного Хреста Іван Вінник, Заступник Голови Центрального проводу Братства Карпатських Січовиків Полковник інженер Антін Кущинський, генерал УНА Павло Шандрук та багато інших. А в 1967 році за проектом др. Юрія Подлуського було видано Хрест Карпатських Січовиків, при його участі світ побачили Побратимська відзнака УВК, Хрест УВК з мечами та без них, на замовлення українських комбатантських організацій у 60х роках було перевидано низку відзнак для колишніх українських вояків, а також відзнака VI Стрілецької дивізії, Хрест Директорії та інші. Це лише маленька доля велечезного поля діяльності людини, що присвятила своє життя збереженню матеріальної культури України.
За меценатську діяльність д-р Подлуський нагороджений грамо-тою від Блаженнішого Святослава (Шевчука), глави Української
Греко-Католицької Церкви.
Український Національний музей у липні цього року відкрив виставку, присвячену 150-річчю від дня народження митрополита УГКЦ Андрея Шептицького, найвидат-нішої особистості в історії Української Церкви ХХ сторіччя, праведника миру. Експозиція складається з особистих речей митрополита: колекція хрестів, нагороди, 2 пер-сні, чаша, митрополичий жезл. Ці реліквії. Як і колекцію нагород Василя Вишиваного (Вільгельм Франц фон Габсбург-Лотрінген), переданоі музеєві меценатом. Зокрема, короткий супро-від під нагрудним хрестом австрійського ордена Леопольда розповідає, що у вересні 1917 року імператором Карлом I у Відні було влаштовано величавий бенкет достойникові української церкви після повернення з російського полону. За “відданість короні і державі, вірність своїй обраниці – церкві, – улюбленому єпископові”, Карл І вручив на знак пошани орден, який є на виставці. Інша реліквія, срібний кубок, на лицевій частині якого гравірування з присвятою єпископові “Королівства Галичини та Ладомерії Андрею Шептицькому від членів парламенту”.
Артефакти підкреслюють роль митрополита як державного мужа, який завжди захищав інтереси української церкви та народу, був найбільшим гуманістом ХХ сторіччя.
Експонати Українського Національного Музею в Чикаго
На початку 2013 р. др. Юрій пожарував музею рояль, який належав його двоюрідній сестрі — видатній піаністці ХХ століття, львів’янці Любці Колессі, яка отримала блискучу музичну освіту у Віденській академії музики, розпочавши концертну діяльність у п’ятнадцятирічному віці. Його хресним був професор Олександр Колесса, батько піаністки, талановитий мовознавець і літературознавець, поет, ініціатор багатьох суспільно-громадських починань в Україні і за її межами, педагог, організатор української вищої школи в еміграції, професор Львівського, а згодом Карлового університету у Празі, перший ректор Українського Вільного Університету, дипломат і депутат австрійського парламенту.
Лікар-радіолог Юрій Подлуський відсвяткував своїх 92 роки у червні 2015. Походить з давного боярського роду.
“У нашій родині усі жінки марили музикою. У кожному домі стояло фортепіано, і не можна було собі уявити, щоби на свята чи у будні вечорами не лилася музика. Ми мешкали у Перемишлі. Мій батько Володимир Подлуський був суддею. Він знався на музиці, але коли за фортепіано сідала наша мама Марія, не міг відвести від неї погляду. Найбільшою радістю була гра бабуні – Ольги Літинської. У свій час вона навчалися у відомого піаніста Кароля Мікуля, учня Шопена. А коли її улюблена онука Любка перейняла піаністичний хист, гордості бабуні не було меж. Любка від 1940 року жила у Канаді, концертувала Північною і Південною Америкою. У 1959 ми зустрілися у Чикаго. До нас у гості приїхали аж дві тети, сестри моєї мами – Ольга Колесса з Чехословаччини та Стефанія Ромер з Польщі…” Кілька штрихів до біографії і ми дізнаємося, що серед його родичів — єпископ Іоан Ступницький, полковник УНР Борис Палій-Неїло, генерал польської армії Іван Ромер…
За плечима великий життєвий досвід . Народився в Перемишлі, вихваний в шляхетній українській родині, розмовляє вільно п’ятьма мовами.
Початкову освіту отримав в домашній школі, закінчив гімназію в Перемишлі, медичні студії розпочав у Гданську, закінчив у Мюнхені. На початку 50-х років др. Юрій із дружиною і маленьким сином виїхали до Америки. Його знають в науковому світі, адже він особисто брав участь у міжнародних наукових лікарських конференціях та конгресах, підготував багато фахівців, будучи викладачем в медичному університеті у Чикаго. Працював багато років радіологом, активно співпрацював з усіма лікарями Українського Лікарського товариства в Чикаго та Світової Федерації лікарських товариств. Зібрав паралельно велику колекцію чорнобильських нагород та відзнак. Усе, чого досяг він у своєму житті, — це завдяки праці, життєвому оптимізму та щедрості.Витрачаючи власні кошти, викуповує українські історичні пам’ятки, щоб потім подарувати їх музею. Він живе Україною і є її славним сином. Міцного здоров’я дорогому Меценатові !
Автор статті Марія Климчак
Фото Юліян Гайда
