Чикаго готується до Великодня. На майстер-класах із писанкарства, що традиційно відбуваються в Українському національному музеї, цьогоріч немає, де яблуку впасти — місця для участі бронювали більше як за місяць. І що цікаво, 90% учасників курсів — американці. Можливість на 3-4 години поринути у творчість й дізнатися секрети виготовлення шедеврів декоративно-ужиткового мистецтва українців щоразу приваблює все більше бажаючих. Цього року створити власний символ Великодня - українську писанку- навчала майстриня-писанкарка Ганна Чичула.
Відомо, що існує як безліч технік виконання писанок, так і видів орнаментів на них. Ганна Чичула каже, що найбільше любить так звані трипільські писанки, з притаманними давній культурі узорами.
Але найбільш дорогоцінними для мене є писанки із 40 трикутниками, що символізують 40 молитов.
Буває захворіє хтось із близьких, малюю для них таку писанку і молюся. Тоді писанку можна посвятити і подарувати тій людині, а їй легше на душі стане, бо знатиме, що за неї моляться”, — ділиться однією зі своїх професійних таємниць майстриня.
Вміння розпшису переймали від Ганни Чичули місцеві українські красуні — учасниці, фіналістки та переможниці конкурсу Міс Українська Діаспора. Дівчата, які останнім часом активно займаються благодійною діяльністю, збираючи та передаючи в Україну речі для постраждалих від війни, окрім цього, хочуть зберегти і надалі плекати народні українські традиції. Дехто із молодих господинь малював писанки вперше, втім більшість уже мала подібній досвід.
“Пам’ятаю, як ми в Україні писали писанки із бабусею. Малювали їх не фарбами, а у відварі із цибулевого лушпиння.
Писанки тоді виходили не жовтими, як у мене зараз, а більш насиченого кольору. Малювали також воском. Все так, як сьогодні. Дуже приємно згадувати, як це було в дитинстві”, — говорить фіналістка Міс Українська Діаспора, колишня львів’янка Уляна Сидор.
“Я родом з Дніпропертовська і пишу писанку вперше в своєму житті, -зізнається Марина Семенова, Віце-міс Українська Діаспора. Дівчина в дитинстві навчалась петриківському розпису, тому вправно виводить візерунки на писанці. Хоча навчитися може кожен, і повинен кожен, адже народне мистецтво в генах нашого народу, переконана куратор Українського Національного Музею в Чикаго Марія Климчак. “Це має відбуватися в Чистий четвер, коли всі з чистими думками з молитвою, в білій сорочці чи вишиванці сідають розписувати писанки.
Людина, яна несе в собі якусь негативну енергію, навіть не зможе взяти в сврї руки писачок
(інструмент для розпису писанок – ред.). Тому це мистецтво збереоглося в української жінки, яка несе в собі добро, побажання миру, побажання бути щасливими і коханими”, – розповідає Марія Климчак.
Безцінна колекція писанок Українського Національного Музею в Чикаго налічує близько тисячі неповторних екземплярів, серед них є і
гордість музейників – столітня писанка, подарована українкою з Канади Уляною Дичок.
давна вважалося, писанки – є символом життя та відродження. Нині, коли Україна вже рік як знаходиться у стані фактичної війни, ця символіка набуває особливого значення. Розписуючи великодні яйця, багато хто із учасників майстер-класів — і американці також — вкладають у роботу надії та сподівання на якнайскоріший мир для України. 
Автор: Марічка Паплаускайте. Фото Ksju Kami Photography
