Українське купувати модно. Фестиваль “Зроблено в Україні”

Третій фестиваль українських товарів "У пошуках made in Ukraine" відбувся. Цьогоріч він зібрав на Контрактовій площі у Києві більш, ніж 200 українських виробників їжі, побутової хімії, косметики, одягу, прикрас, взуття та домашнього приладдя — все створене руками українців.

Організатор фестивалю журналіст Юлія Саво-стіна, яка два роки тому почала експе-римент: дала собі обіцянку прожити рік, купуючи товари лише українського виробництва. Тепер вона хоче довести й іншим, що українське купувати варто. І судячи з кількості учасників та відвідувачів фестивалю, їй це вдається.

Ukrainian Chicago завітав на свя-то вітчизняного виробництва і пропонує читачам кілька історій про те, як українці перетворюють власні хобі в успішний бізнес.

Конкуренти Lego

Мамо-мамо, дивись, він їде…”, — хлопчик років шести зачаровано стежить за механічним трамвайчиком. Різьблений з дерева, немов мереживний, той плавно рухається колією. Насилу відірвавши погляд від іграшки, хлопчик тепер слізно дивиться в мамині очі, ніби говорячи: “Буду гарно поводитись — ти тільки купи”.

Трамвайчик — справа рук кількох молодих ентузіастів дизайнерів-конструкторів. Рік тому вони створили компанію “Ukrainian Gears” і тепер виготовляють унікальні механічні 3Д пазли. Тут тобі і трактор, і годинник, і навіть “механічний театр”. Все з натурального дерева. Кожна модель продається у розібраному вигляді: тож потіха і для дітей, і для батьків — зібрати іграшку перед тим, як бавитись.

Один із співзасновників нашого підприємства — Денис, надзвичайно творча людина — довго виношував у собі цю ідею. А тоді зустрів людину, яка знала, як почати продавати”, — розповідає співробітниця “Ukrainian Gears” Ольга. “Нам лише рік, а ми вже представлені не лише в інтернеті, але й в одній із всеукраїнських мереж дитячих іграшок”.

Щоправда, говорить Ольга, потрапити у мережу вдалося завдяки власним контактам керівництва компанії. Загалом же цей процес для дрібних українських виробників доволі складний.

“Нам, можна сказати, поталанило: українське зараз купувати модно? Модно. Екологічне купувати модно? Модно. Плюс розвиваючи іграшки для дітей — теж на часі. То ж наші конструктори користуються попитом. Lego, звісно, поки не переплюнемо. Але через рік після старту ми вже можемо собі дозволити платну рекламу. І штат зараз будемо розширювати.
Коштують українські 3Д пазли порівняно недорого — від 100 до 280 гривень. То ж хлопчику, завороженому механічним трамваєм, маму умовити таки вдалося.

Прикраси в стилі Етно

Здається, жодна жінка не може пройти повз стенд із авторськими прикрасами Анни Єгорової. Молода українська дизайнерка презентує на фестивалі кольє з кількох власних колекцій.
“Етнічну колекцію я створила після відвідин музею писанок у Коломиї. Українські майстрині за моїми ескізами вручну розписують шкаралупу з яєць страуса, використовуючи трипільську символіку і класичні українські узори. Тоді обшиваємо кольє бісером і намистинками”, — розповідає Анна.

За першою освітою — викладач математики, за другою — магістр управління бізнесом, півтора роки тому Анна створила кілька прикрас для себе. Тоді, говорить, бізнес-партнери почали замовляти її роботи у подарунки для жінок, доньок, мам.

“Вчилася усьому інтуїтивно. Це починалось як хобі, а тепер я вже сама маю кількох учениць. Поки я освоюю нові техніки — як працювати зі шкірою, наприклад, — дівчата за моїми ескізами виготовляють уже відпрацьовані варіанти”.

Серед прикрас Анни є не лише кольє та намисто, але й браслети, кульчики, каблучки. Спершу дівчина продавала їх виключно через інтернет, але після участі у Ukrainian Fashion Week та Mercedes-Benz Kiev Fashion Days вдалося домовитись про продаж колекцій із п’ятьма топовими київськими шоу-румами.

Ціни на авторські прикраси доволі високі — від 1 500 до 2 800 гривень. Втім, дизайнера каже, покупців вистачає:

“Серед моїх клієнток є як статусні жінки, так і цілком звичайні. Є замовлення і з-за кордону. Я уже відправляла кілька прикрас у Францію. Зараз веду перемовини із італійцями про представлення бренду в Італії”, — розповідає Анна. “Коли я починала, мені багато хто говорив, що нічого не вийде. Бо українці нібито звикли купувати або дешеву китайську біжутерію, або ж золото-діаманти — і це вже абсолютно інший сегмент. Але я переконалася: не варто боятися починати — свій покупець знайдеться”.

Автор, фото – Марічка Паплаускайте