Різдво для для найбідніших

В українському суспільстві щораз поширенішими стають ідеї взаємодопомоги та підтримки потребуючих. Події останнього року ще більше переконали нас у тому, що у скрутний момент потрібно об’єднувати зусилля і допомагати одні одним, не залишати людей у біді.

Різдво у цілому світі – це свято, яке найбільше асоціюється із сім’єю, родинним затишком, миром та спокоєм. У такі дні хочеться, щоб цей мир витав навколо, і всі люди були радісні та щасливі. Мабуть саме такі настрої заохочують людей до добрих вчинків: у Різдвяний період відбувається найбільше благодійних заходів, зборів коштів, активної волонтерської роботи.

Доброю Різдвяною традицією останніх років в Україні стало проведення святкових благодійних трапез для найбідніших членів громади – безпритульних, самотніх, літніх людей, які з різних причин не можуть мати такого свята вдома. Цього року такі заходи відбувалися у Києві, Львові, Житомирі, Івано – Франківську, Кіровограді, Дрогобичі та інших містах.

А вперше бідних та бездомних за святковим столом зібрали волонтери Спільноти святого Егідія у Римі у 1982 році. Так була започаткована традиція святкувати Різдво разом з бездомними, хворими і немічними людьми. Сьогодні осередки цієї спільноти проводять Різдвяні обіди у понад 70 країнах світу. Українські волонтери Спільноти святого Егідія святкують Різдво з бездомними людьми у трьох містах – з 1999 року у Києві, а з 2007 у Львові та Івано–Франківську. Цього року вони пригостили близько 600 осіб.

Зазвичай столи накривають просто у храмі. Ярина Матвіїв, волонтерка спільноти зі Львова, пояснює, що такі місця обирають невипадково: ‘‘Запрошувати бідних людей на Різдво у храм – це звичай, який має глибокий сенс, адже у серці Різдва є Христос, який народився як бідний, бездомний і біженець. Тому бідні, які є на периферії наших міст, подібні до Христа. Важливо, що вони є центром церкви і центром усього християнського життя’’.

Для безпритульних людей прийти у храм на Різдво справді важливо, адже часто вони уникають таких місць, бо соромляться свого вигляду, почуваються незручно.

Накрити столи та приготувати святкові страви для такої великої кількості людей – це наступний виклик, з яким зустрічаються організатори різдвяних заходів. Отець В’ячеслав Гриневич вже третій рік активно залучає місцевих благодійників, щоб накрити столи для 100 – 150 осіб в одному з кінотеатрів міста Житомир. Він самотужки ходить по ресторанах і просить кожного з власників приготувати хоча б одну страву. За цей час вже сформувалася група постійних співорганізаторів, які беруть на себе частинку якоїсь роботи: одні ставлять вертеп, інші дбають про їжу, накривання столів, виступ хору, домовляються за приміщення тощо. За кілька тижнів до Різдва мешканці міста приносять їм теплий одяг та взуття, щоб на Різдво роздати потребуючим. Отець В’ячеслав розповів нам як мотивує людей:

‘‘Найкраще спонукає до дії стара християнська традиція: залишати одне вільне місце за Різдвяним столом на знак готовності прийняти нужденного, неочікуваного гостя, але насправді, мало яка родина дійсно приймає когось на Святвечір’’.

Прийняти усіх потребуючих у себе вдома справді було б важко, тому на час Різдва таким домом може стати будь-яке місце, де зберуться різні люди як у одній справжній великій родині, навіть якщо цих людей буде кілька сотень. Олеся Саноцька, керівник спільноти ‘‘Емаус – Оселя’’ у Львові, яка з 2003 року проводить Святвечір для 300 – 400 осіб каже, що спочатку такі заходи сприймала як щось грандіозне, а зараз для неї стало нормою вечеряти у такій великій родині:

‘‘Святвечір в Україні люди проводять у родинному колі. А що робити самотнім? Їм взагалі важко жити, а у свята ця самотність ще більше загострюється. Ми можемо хоча би у такі дні побути родиною для цих людей’’.

‘‘Не в пишних палатах Бога породила,
А в бідній стаєнці Господа вповила’’.

Різдвяний Святвечір – це християнська традиція, але у намаганні допомогти потребуючим, вона об’єднує навколо себе людей різних конфесій, віруючих та невіруючих. Так у місті Кіровоград вже три роки місцева молодь самотужки за власний рахунок допомагає бездомним людям у різний спосіб: їжею, одягом, облаштували душ, роблять стрижки, а на Різдво ще й влаштовують святковий обід і якусь спеціальну програму. Володимир Лєбєдєв, керівник Кіровоградського молодіжного форуму ‘‘Милосердя’’ розповідає, що іншим дивно з того, що молодь витрачає свій час та гроші на бездомних людей, але для них самим собою це зрозуміло, що потрібно допомагати тим, хто поруч знаходиться в скруті. Поширюючи інформацію про свій захід, активісти організації ‘‘Милосердя’’ з Житомира на афіші написали таке: ‘‘Для нас Христос народився в убогій стайні’’. Так співають і в старій українській колядці:
‘‘Не в пишних палатах Бога породила, А в бідній стаєнці Господа вповила’’.

Бог прийшов в цей світ серед бідних людей. Кожного року він продовжує приходити туди, де в честь Його народження збираються люди, щоб проявити один одному любов та підтримку. Завдяки вищеописаним ініціативам на Різдво 2015 року менше українців відчували себе самотніми та покинутими.

Автор: Мар’яна Соха,   Фото: Олег Панас