На квадратних полотнах Світлани Стародубцевої оживають герої українських пісень та переказів, а ще сила-силенна птахів, звірів і мальовничих пагорбів. Мисткиня каже, що творить наївне мистецтво, іншими словами – розповідає прості й зрозумілі на перший погляд історії, мета яких – подарувати тим, хто на них споглядає, радість. Робить вона це з неймовірною працездатністю та натхненням, але найцікавіше, що усього художниця навчилася – сама.
За останні півтора десятка років Світлана Стародубцева написала не мало, не багато – понад тисячу картин! Вона веде ретельний облік усіх своїх робіт: кожну номерує, фотографує і заносить у каталог. Сьогодні своє життя без малярства вона просто не уявляє, щойно відчує потребу висловитись на полотні – одразу бере у руки пензля. А почалось усе спонтанно два десятки років тому у Львові, куди вона переїхала із Мелітополя, розповідає художниця:
Якось мені захотілося отримати картину. Намалювати її я попросила свою подругу, також художницю, Зоряну Гуцуляк, але вона відмовила. Сказала: пиши сама. Якби не вона, я б не стала малювати. Та мене зацікав процес і я вирішила спробувати.
Спершу Світлана експериментувала у стилі реалізму, далі пробувала себе в абстракції – при цьому завжди техніку випрацьовувала самотужки. Потреба постійно вчитись чомусь новому привела Стародубцеву до українського “наївного” мистецтва, це було наче просвітлення, пригадує художниця: “Перехід до мого улюбленого етнічного живопису тривав близько двох тижнів. Я сиділа у пошуках чогось нового, і мені на очі потрапив горщик із декором. Я довго споглядала за ним і врешті побігла до полотна – й давай щось етнічне писати”. До того ж, етніка ніколи не була їй чужою, каже мисткиня. Вона завжди тягнулась до української вишивки, розписаних тарілок, авторських виробів з кераміки та дерева.
На полотнах Стародубцевої можна зустріти древні шумерські та трипільські знаки. Втім, зізнається художниця, ці символи з’являються у роботах спонтанно.
Коли ти пишеш, уявляєш собі картину, силует, який має бути, поросятка там чи баранчики, а потім додаєш різні елементи, які згодом виявляються древніми символами
– дивується художниця.
За сюжетами і натхненням малярка їздить в гори та скансени. Каже, подорожі приносять нові враження, які можна виразити на полотні. “На пленерах ми постійно їдемо до гір, ці пагорби мені дуже подобаються”, – ділиться Стародубцева.
За період свого тривалого творчого шляху мисткиня створила чимало унікальних робіт, то ж не дивно, що багато з них потрапили до приватних колекцій не лише України, але й різних країн світу, зокрема Італії, Швейцарії, Великої Британії, Франції та Канади.
Христина Бондарєва
You Might Also Like
