Уляна Фенин, Міс Українська Діаспора 2014 відвідала Україну із благодійною місією. Красуня завітала до трьох дитячих будинків на Іванофранківщині, а також придбала необхідні речі для родин військових із зони АТО. У розмові з Ukrainian Chicago Magazine Уляна поділилась враженнями своєї доброчинної мандрівки до України.
Дівчина, родом з Коломиї, відвідала, Залучанський дитячий будинок-інтернат, Коломийський дитячий будинок-інтернат, сиротинець Святого Миколая у Коломиї якому допомагала неодноразово, також зустрілась з родинами поранених та загиблих військових.
Залучанський дитячий будинок-інтернат – один із найбільших дитбудинків для діток із вадами. У ньому постійно проживають 135 дітей та дорослих, віком від чотирьох до 35 років. Як розповідає Уляна, у цьому будинку працюють багато волонтерів і за роки роботи вони зуміли досягнути відкритості у спілкуванні з дітками і вихователями а також по можливості забезпечити діткам необхідний мінімум побутових речей. Тепер там відкриті двері для усіх доброчинців. Одними з них є Благодійна організація «Українська благодійна мережа», яка постійно опікується цим дитячим будинком.
Але, каже, є й негативні моменти. Хоча з дітьми регулярно працюють волонтери, через те, що діток – багато, а вихователів – не вистачає, не усі вихованці отримують достатньо уваги. «Коли ми прощалися з ними, дітки просили погратись іще, поскладати пазли, які ми привезли. Увага – це найголовніше, чого вони потребують».
У цьому будинку непогані умови для життя,адже постійно допомагають спонсори із-за кордону, є навіть басейн. При цьому завжди бракує найнеобхідніших речей, наприклад, продуктів, засобів гігієни чи памперсів. І звичайно – іграшок. «Щоразу, коли буваю у цьому будинку, кожна дитина має свою потребу: то машинку, то пазли, то годинник чи браслетик, – каже Уляна. – маленькі дрібнички, на перший погляд, але я вирішила придбати це всі і приїхала ще раз. Окрім памперсів і необхідних речей я придбала подарунки, про які вони просили». За словами Уляни, в кімнатах дитячого будинку дуже спекотно, дітки а особливо паралізовані потребують комфортної температури у приміщеннях.
Тому волонтери вже давно просять всіх про встановлення кондиціонерів, адже, адже невиносимо спостерігати, як від спеки страждають і без того хворі діти.
Серед дітей у Залучанському будинку є й такі, що вже давно у ньому живуть, але могли б вести самостійне життя. Так, один із двадцятирічних хлопців дуже обдарований у комп’ютерних науках та хотів би розпочати навчання у технікумі. Але через складну процедуру переоформлення опікунства зробити цього не може.
хоч з інтернату можна всиновлювати дітей, за багато років про факти усиновлення ніхто не чув, каже Уляна.
Другий будинок – Коломийський дитячий будинок-інтернат – став домом для 65-тьох дівчаток. Туди Уляна також привезла найнеобхідніші речі: підгузки, продукти, печиво, фрукти. Що здивувало дівчину, вона приїхала наприкінці липня й, зі слів вихователів, фрукти, які вона привезла, були першими, які діти отримали за увесь місяць. «Діти на них фактично напали. Коли я запитала, як справи, вони всі хором відповіли: «добре». складалося враження, ніби їх дуже добре контролюють тут. Мене пригнітило, що більшість діток або з ДЦП, або з розладами – мають батьків. Але… держава не створює умов, щоб батьки самотужки виростили цю дитину. Із такими дітками потрібна важка праця». Незважаючи на недуги, дівчатка з Коломийського дитячого будинку вміють малювати і вишивати бісером, а їх роботами пишається директор інтернату.
Соротинець Святого Миколая Коломийсько-Чернівецької єпархії – найменший з усіх трьох будинків, які відвідала Уляна, але у ньому чи не найкраще створюють родинну атмосферу. Опікуються дітьми сестри Вероніка Петрук і Теодора. Вихованці живуть у нещодавно зведеному будиночку житлового типу. Їх намагаються виховувати у домашній атмосфері, адже у кожного – складна історія неблагополучної родини. Ці дітки також потребують найелементарнішого: продуктів – починаючи від круп, закінчуючи м’ясом. Потрібні також одяг і канцтовари для школи, адже вихованці цього дитячого будинку ходять у звичайну школу.
Крім того, Уляна зустрілась родинами воїнів АТО. В одній із них – загинув герой Поріцький Андрій, в родині залишилось двоє діток . «Їм потрібен одяг, канцтовари, продукти. Грошей у родини немає. До того ж, рідним доводиться місяцями чекати, аби отримати документальне підтвердження загибелі сина».
У іншої родини – батько Дудчак Василь отримав поранення і приїхав у відпустку, щоб полікуватись. У його діток – ті ж потреби: одяг, приладдя в школу…
«Я шокована цінами на найпростіші речі. Не уявляю, як люди можуть собі купувати навіть шампуні. Їм потрібна допомога, і від діаспори також. Але передавати усе варто у надійні руки.
Автор Христина Бондарєва
You Might Also Like
