Фотограф Руслан Трач із Верховини сформувався духом Карпат. На своїх світлинах передає прихований світ Гуцульщини, який все частіше проходить повз увагу його заклопотаних сучасників.
Руслан Трач народився і зріс на Івано-Франківщині, посеред карпатських гір. Цю деталь він вважає напрочуд важливою частиною своєї біографії. Гуцул до мозку кісток, він вірить, що між природнім середовищем і характером людей, а то й цілого народу, є нерозривний зв’язок.
‘‘Наше оточення хвилює наш світогляд. В сучасному світі це не так помітно, бо ми заховались в будинках, залізли в Інтернет і не відчуваємо впливу оточуючого середовища. Але і природа, і стихії зумовлюють тип характеру. Я належу до гуцулів і наш характер скріплений горами. Твердими, веселими, мрійливими, великими. Для мене Карпати – це не просто натхнення. Це усі смисли, які дають розуміти, для чого народився, для того призначений’’, – розповідає Руслан.
Хоча він живе у місцевості невимовної краси, простим фіксатором довколишніх пейзажів його не назвеш. Доречнішим стане опис ‘‘художник фотографії’’ На питання, звідки росте коріння захоплення фотографією, воліє відповідати по-філософськи: ‘‘Це мій світогляд. Так я можу розуміти світ, взаємодію із ним. Для мене фотографія – це більше ніж фото’’, – каже Руслан і пояснює: ‘‘Кожна фотосесія – спосіб доторкнутись до невидимого світу. Світу ідей, образів. Для сучасних людей вода – це просто вода, дерева – просто дерева. Один із важливих для мене принципів – це показувати світ, з яким треба взаємодіяти, який набагато багатший, ніж ми розуміємо, який треба поважати і який вимагає розуміння’’.
Слухаючи, як Руслан спокійно розгортає розповідь про приховану сторону світу речей, мимоволі згадуєш вчення давньогрецьких філософів й не віриш, що перед тобою людина ХХІ століття. Та він і сам сприйняв із здивуванням усвідомлення того, що живе у надзвичайно красивій, а подекуди навіть магічній місцевості.
Це трапилось кілька років тому, коли працював у туристичній галузі. Пригадує – люди приїздили до Карпат і мліли від побаченого довкола: ‘‘Тоді я почав дивитися на них іншими очима, старався не звикати до цього місця. Я часом просто беру фотоапарат, гуляю горами і дивлюся через об’єктив на те, що ми бачимо кожного дня, по-новому. Людина має здатність звикати до краси і не звертати на неї уваги’’.
Ідеї фотосесій Руслана пов’язані здебільшого з українською релігією та міфологією. Він наполягає – через світлини шукає світ, який утратили, але який хочеться повернути. Його моделі – це звичайні українські дівчата з Івано-Франківщини і навіть з діаспори. Наприклад, дівчина із серії ‘‘Водохреща’’, приїхала з Італії. Та в об’єктиві Руслана вони із простих дівчат стають частиною практично забутого, але безумовно захоплюючого світу.
Автор – Христина Бондарєва
Фото – Руслан Трач
