Ярмарок традиційних ремесел, виставка давніх українських музичних інструментів, традиційна кухня з різних куточків світу, виступи фольклорних гуртів, майстер-класи з народних танців — все це на кілька днів об’єднав під своїм дахом Мистецький арсенал у Києві. Там відбувся Міжнародний фестиваль традиційних культур "ЕтноСвіт", на який завітала і кореспондент Ukrainian Chicago Magazine.
— Зазвичай працюємо вдома. Усі справжні речі створюються на кухні: і пиріжки, і вишивка, і бандури, — жартує юнак, вправними рухами вирізьблюючи з цілісної деревини основу під майбутній музичний інструмент. Це Василь. Свою першу бандуру він власноруч змайстрував у 13 років.
Навколо зібралося досить багато людей — бажаючі можуть і самі спробувати зробити кілька рухів по дереву спеціальним інструментом. Втім, наважуються чомусь лише діти.
Поряд на стендах розвішано кілька десятків уже готових кобз та бандур. Атмосферу створює монотонний спів бандуриста Назара. Колоритний — із оселедцем та одягнений у народний костюм — він, до речі, грає саме на тій кобзі, яку вперше виготовив Василь.
— Вчився у людей. Так завжди було — учень іде до майстра. Щоправда, з десяти тих, хто починає вчитися, закінчує зазвичай лише один. На виготовлення одного інструменту може піти два-три роки. 70% усієї роботи виконується вручну,
— розповідає хлопець. Тут, на фестивалі, він представляє Творче об’єднання “Кобзарський цех”. — Хочемо відродити давні традиції. Адже за Союзу навіть за зберігання кобзи чи бандури розстрілювали. Тому тепер цих інструментів так мало.
Як і століття тому ціна такому інструменту дорівнює ціні корови. Сьогодні, каже Василь, це близько тисячі доларів. Хоча частіше музики виготовляють інструменти для себе, аніж на продаж. Більшість членів творчого об’єднання брали участь у зйомках української стрічки “Поводир”.
Йдемо далі, і очі розбігаються — стільки на фестивалі зібрано всього: різноманітні виготовлені в ручну іграшки в українському колориті, вишиті сорочки, рушники, етнічні прикраси, віночки, кераміка. Останньої, здається, найбільше.
Ось, за гончарним колом працює кераміст Іван Бобков. Глина під його умілими руками вмить змінює форму і ніби танцює. Киянин Іван займається керамікою вже більше 20 років.
— Роблю все, з чого можна налити-випити, насипати-поїсти. Але намагаюся бавитись із поливою та орнамен-тами. Так ужиткова річ перетворюється на мистецьку,
— розповідає Іван.
Серед виробів, які він разом із дружиною презентує на фестивалі, не лише посуд, але й кілька декоративних скульптур. А ще — особливі тарелі та глечики, виконані у складній і напівтаємній техніці. Вони переливаються то золотими, то металічними відблисками.
— Техніка відновлюваного вогню. Частина інформації недоступна для загалу, але якщо просто сказати – секрет полягає у специфічному випалі. Майстер чаклує перед піччю і доводить кераміку до такого стану,
— пояснює. — Це одна з найскладніших технік. Станція метро “Хрещатик” оздоблена таким чином. Мене, власне, вчили ті, хто створював станцію.
Серед гостей фестивалю не лише українці, а й представники таких країн як Франція, Греція, Білорусь, Грузія, Узбекистан, Туреччина, Литва.
— Можу похвалитися, що я єдиний коваль у Друскінінкаї. Радий приїхати до вас, і познайомитися із вашими майстрами. Сподіваюсь, буде нагода повернутися в Україну знову,
— каже пан Йозас.
Цього року фестиваль “Етносвіт” відбувся вперше, однак організатори сподіваються, що він стане щорічним форумом творчих особистостей з різних країн світу — таким собі майданчиком для культурного обміну та інтеграції України у світовий простір.
Автор статті та фото Марічка Паплаускайте
